Сила любові з присмаком сльози
«Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини», – казав мудро і беззаперечно Іван Франко.
Укотре збагнути любов, як радість і біль, як силу і благодать український читач зможе, коли прочитає новий роман румунської авторки зі світовим ім’ям, парижанки Ольги Кепецине «Я захищу тебе від кохання». Блискучий переклад українською Ольги Рибчинської-Фіновської вийшов друком у видавничому домі «Букрек» (2022).
Звичайна молдовська сім’я Добре, як сотні тисяч інших, зі своїми болями, стражданнями, поразками і перемогами. Але попри все з великою вірою у всепереможну ЛЮБОВ! Звичайна родина Миколи і Надії, четверо їхніх дітей Михай, Мірча, Петро, Ліна. У кожного своя доля, яка помережена життєвими перипетіями, трагедіями і політичними настроями.
Світло, яким наповнений один з головних героїв – Микола Добре, його внутрішня боротьба, сила і прагнення, душевна чистота водночас ведуть до занепокоєння про долі дітей. Особливим, ніжним є почуття любові до найменшої, довгоочікуваної донечки Ліни. Микола Добре як голова сім’ї є не тільки центральною фігурою роману, а й стає тим яскравим прикладом, як тихо і ревно треба любити сім’ю. Він інтуїтивно намагається захистити їх від нелюбові, від несприятливого оточення, але зі своєю безпосередністю і щирістю, все-таки вчить їх ЛЮБИТИ ЖИТТЯ!
Звичайно, Миколі Остаповичу не завжди вдається знаходити спільну мову з дітьми, але його відданість і любов повсякчас з ним, з його дітьми, дружиною Надією, якій був відданий понад усе.
Сцени війни, тонкий психологізм, яскраві психологічні портрети і величезна авторська любов до своїх героїв – все це, любі читачі, є на сторінках роману. Між рядків вчуваються подекуди і тихі сльози письменниці. Читаючи роман Ольги Кепецине, мимоволі спіймала себе на думці, що кожна людина на планеті Земля, так чи інакше зустрічається із силуетами війни.
Скривджені долі членів родини Добре ми сприймаємо через призму воєн. Війна – це велетенське зло, жива-нежива істота. Війни як ненажерливі чудовиська: поруч з нами, навіть тоді, коли ми не є безпосередніми учасниками.
Оці силуети війни, мов тіні і хрести, присутні нині у долі кожного українця. Війна – не бентежить, а студить, від неї віє холодом і злом. Україні судомить руки через втрати, і, читаючи книгу Ольги Кепецине, мимоволі бачиш український Маріуполь, Херсон, відчуваєш ридання дітей з Чорнобаївки і Миколаєва…
…Розтрощені будинки, понівечені книги, випалена земля, скалічені долі, втрачені життя…
Українців і наш нескорений дух не зламати. Навіть на згарищах українські жінки печуть хліб, народжують у бомбосховищах та метро, тримаються попри вибухи, тривоги та всі печалі…
Письменниця – мудрий філософ та велика життєлюбка. Вона допомагає сучасному, вибагливому, інтелектуальному і дуже вразливому читачеві не тільки зануритися у минуле і сучасне сім’ї Добре, а й збагнути велику силу Любові та навчитися розпізнати істинні, незрадливі почуття, бути гордим і вольовим, справжнім, чистим з великою вірою у Всевишнього.
З любов’ю в серці, з присмаком сльози прагне пізнати істину і Ліна, «бо цінність переважує будь-які принципи: політичні, соціальні національні. Так, життя сумне й інколи більш непередбачуване, ніж сподіваємось. Але потрібно жити, бо це – вищий дар, подарований нам Небесами».
Олена Логінова, журналістка, поетеса.
м. Чернівці, Україна