Тамара Севернюк «Коли задихається серце»

Коли  в людини болить голова  вона приймає ліки, шукає тихе та спокійне місце для відпочинку,  а якщо це душевний біль, то кожен по-своєму знаходить  для себе прихисток, одні – співають, інші – малюють, а другі у знемозі і відчаї тихо плачуть чи навпаки намагаються в той момент підтримати тих кому ще гірше, бо разом легше здолати всі труднощі, шукати вихід, рятуватися.


Тож коли задихається серце? Саме з таким водночас риторичним запитання відома українська поетеса Тамара Севернюк  йде до читача  зі своєю ювілейною тридцятою поетичною книгою, яка так і називається «Коли задихається серце».

Нестриманий, емоційний характер поетеси  з перших рядків цього видання  проявляється у щирих, світлих та тривожних поезіях. А тривожні вони, тому що не змогла мовчати, коли рідне в біді,   і ніколи істинний борець за правду так не вчинить,  бо душа за істинних болить, – говорить кожен вірш-сповідання

У 250 сторінковій книзі автор немовби  «вивертає»  свою душу, оголює свій біль і тривогу за  нинішній стан рідної країни.  Коли точиться кров, здебільшого помирають невинні, коли беззахисні простягають руки до висот,  щоб Всевишній почув їхні молитви, а інші вже давно на цій землі возвеличили себе лжебогами, то, можливо  щире і  гаряче слово поезії  здатне  розвіяти чорні хмари війни,  повернувши рідній Україні бузкову весну, чаруючу тишу оксамитових ночей та п’янкий аромат миру і щастя. Трепетно і вдячно гортати, завмираючи над високим, правдивим Словом цієї книги і сподіватися, що серце задихається не лише від лиха, але й від щастя жити на святій українській землі.

Текст Христини Тимофійчук

Фото Богдани Шеремети