Презентація творчого доробку

12 березня 2020 року о 15:00 в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого (вул. Набережно-Хрещатицька, 1) відбудеться презентація Видавничого дому "Букрек", на якій представник видавництва Ігор Туржанський розкаже про наші книги, зокрема унікальне зібрання українських народних казок М. Зінчука, 10-томник О. Кобилянської, підручники та інші видання мовами нацмешин, звісно, про наших топових сучасних авторів (Зірка Мензатюк, О. Балабко, Тетяна Винник, Валентин Ткач, Галина Дацюк тощо). До речі, один з них - Олександр Балабко поспілкується з гостями заходу та розповість про свій творчий шлях і доробок особисто!
Анонс на сайті бібліотеки: https://nlu.org.ua/event.php?id=1430

Інтрига... звичайністю

Інтрига... звичайністю

Дзюба С. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер : Роман-серіал. Бувальщини. – Чернівці: Букрек, 2020. – 464 с.

Свого часу від незабутнього Петра Сороки почув про письменника, який усі свої книги приурочує дружині. Оригінальність? Звісно! Адже і в історії світового красного письменства такого, здається, ще не було.  Однак водномить мене цікавить не факт, а якість (в художньому плані) друків. І треба сказати, що Сергій Дзюба з Чернігова (в ролі присвячувача виступив саме він) тут теж опиняється у виграшному становищі. Себто літерат вміє заворожити читальників неповторністю слова.

І жанровим розмаїттям. Зрештою, поміркуйте самі. Трилогія «Душа на обличчі» про кленового бога Кракатунчика уже вийшла накладом понад 200 тисяч примірників. І не тільки в Україні, а й у Канаді та Казахстані. Автор отримав за ці три пригодницькі романи кілька престижних відзнак.

Також багатьом запам’яталися романи-серіали Сергія Дзюби «Ловець снів», «Як я був агентом ЦРУ», «Тато у декретній відпустці», «Заєць, мавка і кулемет», «Потягуськи»; збірки віршів, пародій та пісень (на одну з них –  книжку ста пісень «Примчу на білому коні» я писав рецензію); публіцистики, літературної критики, епістолярії…

На сприймачів написаного позитивно вплинуло те, що письменник не заграє з ними, а недидактично говорить про проблеми сьогочасся. (Часто-густо це відбувається на контекстовому рівні, що особливо заворожує.)

І ось перед нами з’являється новий роман-серіал. Логічне продовження вже вибраного колись шляху? Можна так ствердити, бо підстави існують. Але є й різниця. Істотна. Якщо раніше йшлося про дитяче сприймання чи певні містичні елементи, то вже цього разу гостра страва з літеросплетінь має детективний присмак.

Як там не було б, а саме в цьому й полягає суть справи. Бо детективний жанр має свою специфіку. Якщо від сучасних трилогій та тетралогій читачі вимагають карколомності сюжетів і вигадливості письма, то до детективів ставлення дещо інше. Якщо заплутаність тексту і далі показує своє всесилля, то стилістичні вимоги різняться. В пошані залишається простість викладу думки, але не спрощеність. Щось таке можемо угледіти на взірцях текстів Жоржа Сіменона чи Агати Крісті.

Зверну увагу і на таке. Досі у творах подібного спрямування ми мали свідомий крен у бік зображення роботи правоохоронних органів. Саме це було характерним для деяких творів Миколи Ярмолюка, Віктора Тимчука, Володимира Радовського, Володимира Лиса… Однак в останнього детективність – лише одна зі складових твору. І над нею вивищується психологізм, що є дуже потрібним явищем для сучасної прози.

Деякі елементи детективної прози існують і в романах Василя Шкляра на сучасну тематику, що в суміші з ненав’язливістю осмислення нинішності творить вибухову суміш. Усе це по-своєму переплітається і в романі-серіалі Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева…». Втім, детективність сюжету все ж переважає. Так, зрештою, і має бути, бо впливає специфічність.


Ще один цікавий момент. Відомий письменник Василь Слапчук у передмові до книги наголосив, що її головний герой – людина нинішнього тисячоліття, яку не варто порівнювати з Шерлоком Холмсом та Еркюлем Пуаро. З цим неможливо не погодитися. Та водночас мовлю й таке. Обидва знані літературні герої отримали свою велику популярність через переклади. А український твір інтерпретацій ще немає. Тому й порівняння виглядає якось сміховинно. Поки що можемо лише балакати, що Віталій Самарцев сумлінно робить свою справу, як і його знамениті попередники. Лише з врахуванням віянь часу, у якому живе, та особливостей свого характеру. Хоча ці обставини – не примха українського автора. Якщо вглибитися в історії буднів Шерлока Холмса, то вони неодмінно «заграють».

Слід, напевно, наголосити і на наступному. Шерлок Холмс і Еркюль Пуаро – географічно прив’язані. Але ця місцеприв’язаність має в собі ген певної випадковості. Якби автори вказали якесь інше місце дії, то нічого не змінилося б. А «Справи детектива Самарцева…» мають тільки чернігівську реєстрацію. І жодну іншу. Численні згадки про старовинне місто Чернігів чітко вказують на це.

Однак відчуття реальності подій з’являється не лише тому. Мимоволі починаєш думати, що приватний детектив є цілком реальною особою через… журналіста, якого (збіг обставин?) теж звуть Сергієм, як і автора роману. Бо ситуації, завдяки яким вони зустрічаються, таки трапляються у реалі.

Мені, скажімо, найбільше заімпонувала гра у шахи в розділі роману «Сицилійський захист». Чи не тому, що сам благоговію від переставляння фігур? Звичайністю повіває і від мандрування на пляж Десни у «Операції «Шапокляк». А от від появи моторошного дідугана у «Вампірі» чи старого жебрака в «Помсті Мальвіни» з’являється відчуття якоїсь театральності. Ні, це не означає, що такого не могло бути. Ймовірність існує, й не збираюся її заперечувати. Просто кожен має свою оцінку ситуації. Але в цілому такі словесні реверанси мають право на життя, якщо несуть у собі логічність дії. Доцільність переважає суб’єктивність сприймання.

Наступне. Книгу завершують ще три детективні історії. Якщо виходити з того, що вони не стосуються детектива Самарцева – головного героя роману-серіалу, то вони є ніби зайвиною у тканині книги. Але з таким висновком не поспішав би. Через кілька моментів. Розплутувача неймовірних історій немає, однак його друг-журналіст діє… Та й написане подається так, як в уже згадуваному творі, – своєрідний натяк на життєвий і творчий реал?

А тепер від узагальнених вражень перейдемо до виражальної конкретики, хоча вона не всіма сприймається позитивно. І відштовхнуся від того, що так миле серцю окремих «маркувальників». Уже було мовлено про відсутність у книзі вигадливих словесних конструкцій. Принаймні вони – непомітні на тлі добротного літературного мовлення. Але метафори, порівняння, епітети – не чужі для письма талановитого сіверянина зі степовим корінням (добродій Сергій народився на Полтавщині, а мешкає в Чернігові).

Не гадкую, що яко літературний критик, взявся за промінець голослівності. Наприклад, запам’ятав такі метафори, як «мобілка залементувала», «впливла о моїх «апартаментів», «бадьоро щебетала на кухні». Метафорика зі слідами звичайності. І як добре, що цей ряд доповнюють порівняння. Оті, що зі сполучниками й ті, що без них. Побудують у книзі й літературні тропи з елементами обох підвидів. «… зашипіла, мов розгнівана кобра», «цей неначе дійсно з потойбіччя», «… синя панчоха» – така вправна танцівниця». У книзі почесне місце займають й епітети: «рука диявола», «смертельний візит», «пастка для жука»… Інтрига… звичайністю.

Ген зворохоблення читальницької уяви має пейзажність у детективних оповідках. «Тож я із задоволенням занурився у прохолодну воду й швидко поплив за течією, дратуючи рибалок, котрі, як і детективи, обожнюють тишу». «За вікном панували непривітна пітьма й надокучлива тиша». «Вранці перший сніг таки випав, проте одразу ж розтанув». (Чогось надзвичайного у цьому живописанні словами не існує. Але… хочеться частіше уздрівати такі вдатності, хоч водночас розумію їх вторинність у детективності. Та вони – вкрай необхідні для показу творчого індивідуалізму автора, як і метафори, порівняння та епітети).

… А своєрідним трикрап’ям у розмислах про нову книгу письменника вважаю наступну сентенцію. Особливістю друку є доречна діалогічність. І, напевно, було б добре, якби вона, разом із моментами, про які вже йшлося, спонукала до появи кінематографічного варіанту роману-серіалу.

Ігор Фарина,

письменник, літературний критик,

м. Шумськ на Тернопільщині

 

 

У кращих традиціях Шерлока Холмса та Еркюля Пуаро

У кращих традиціях Шерлока Холмса

та Еркюля Пуаро

Дзюба Сергій. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер : Роман-серіал (бувальщини). – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2020. – 464 с.


Письменник Сергій Дзюба постійно дивує своїх читачів – і в рідній Україні, і за кордоном. Причому він дивовижним чином досягає успіху в усіх літературних жанрах, якими займається! Справа наразі не лише у значних накладах його 87 книг, перекладених 65 мовами і присвячених єдиній коханій Жінці – Тетяні Дзюбі (хоча й це – неймовірно). От і нинішнього року водночас у різних державах перевидано 30 його книжок загальним накладом понад 150 тисяч примірників. Авжеж, перевидано, бо люди їх справді читають, причому шанувальники творчості пана Сергія – різного віку (буквально від одного – до ста років!), професій, статків та уподобань.

Дітям дуже подобаються його казкова трилогія про пригоди кленового бога Кракатунчика «Душа на обличчі» (як на мене, це – рівень навіть не посереднього Гаррі Поттера, а Карлсона) і веселий роман-серіал «Потягуськи»; а дорослим – вірші про кохання (недарма автора називають «чернігівським Петраркою»), парадоксальна філософська лірика, гостросюжетні іронічні романи-серіали («Ловець снів», «Як я був агентом ЦРУ» та ін.), дотепні збірки пародій («Любов з тролейбусом», «Зима така маленька, мов японка» і «Кожній жінці хочеться… на Марс»), публіцистика («Замінований рай», «Життя між кулями»), пісні (зокрема «Батьку мій» у чудовому виконанні Павла Мрежука), рецензії («Несподівані зустрічі продовжують життя»), епістолярії («До світла»), радіоп’єси («Знайшла собі тата», «Привид»), вистави, есеї, інтерв’ю, нариси, подорожні нотатки, численні переклади українською з багатьох іноземних мов… Всього не перелічиш!

Звісно, Сергій Дзюба – яскрава особистість, він – активний, цілеспрямований, патріотичний, шляхетний та людяний. І це – не може не подобатися. Однак головні компоненти його успіху – оригінальний, легкий (летючий!), не нудний авторський стиль; потужна позитивна енергетика, яка виникає просто з першої сторінки книжки і не зникає до останнього, фінального речення; неймовірна особлива душевність та чарівність; а також – блискуче почуття гумору.

Наразі побачила світ нова (87-ма) книжка Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер». Це один із найулюбленіших його жанрів – роман-серіал, тільки цього разу маємо не любовні пригоди, містику чи мандри, а збірку іронічних детективів, об’єднаних одним диво-героєм – приватним детективом Віталієм Самарцевим. Власне, Віталій – молода людина XXI століття, тому не варто порівнювати його зі славнозвісними Шерлоком Холмсом і Еркюлем Пуаро. У них – різі методи, погляди, світобачення… Самарцев – поспішає жити, він – швидкий, мов реактивний літак, і водночас – напрочуд симпатичний, дотепний та галантний. Тому  й не почувається самотнім, а щиро радіє життю та захоплюється жінками. Для них  готовий якщо не місяць із неба дістати, то принаймні розплутати чергову таємничу головоломку, нерідко небезпечну, немов гостро заточений ніж.

Адже ці сучасні детективні історії – дивовижні і приголомшливі! Несподіване зникнення відомого чернігівського бізнесмена, зухвале викрадення маленької Аліси, жахливий полтергейст в оселі молодого подружжя, кримінальний курортний роман, рандеву зі справжніми вампірами... В епіцентрі цих карколомних подій – кмітливий, іронічний та благородний приватний детектив Віталій Самарцев, який покладається виключно на власний інтелект і фортуну. Втім, заради справедливості, скажемо, що й друзі у нього – напрочуд надійні: красуня та розумниця Яруся, неперевершений знавець комп’ютерних технологій Льоня та проникливий професіонал-поліцейський з «убійного відділу» – майор Воронов, а ще – журналіст Сергій, який і увічнює всі ці неймовірні пригоди свого відчайдушного приятеля (можливо, Сергій Дзюба, бо все описане тут – бувальщини, що трапилися в реальному житті).


Взагалі, у цьому й полягає основна родзинка романів-серіалів Сергія Дзюби, що дивовижні історії відбуваються насправді й зафіксовані «на межі» журналістики та літератури. Саме правдоподібність, підтверджена багатьма, здавалося б, дрібними  деталями і викликає таку довіру та вдячність читачів. Але, на відміну від вигаданих і надто одноманітних перипетій у нудно пересічних та банальних романах Мариніної, Донцової та іже з ними, Дзюба пропонує нам нетривіальні, свіжі рішення, незабутні враження й захоплюючі, майстерні сюжети, вихоплені з гущі самого життя.

Причому не менш цікаві й бувальщини, які завершують книжку вже після усіх вражаючих пригод приватного детектива Віталія Самарцева. Це – окремо подані історії «Щасливе… пограбування», «Ідеальний злочин» та «Пані кілер», котрі, по суті, не закінчуються хепі-ендом, однак зачудовують своєю оригінальністю. Адже «Ідеальний злочин» – це цілком реальний та хитромудрий посібник, як не просто захиститися від страшного й підступного маніяка, а й назавжди покарати його… Натомість «Пані кілер» – історія привабливої молодої жінки, що обрала собі дуже рідкісну й небезпечну «професію». Вона виконує завдання спецслужб, блискавично вкорочуючи віку усіляким «потворам»; і роблять це дивовижно красиві, вишукано довгі та вправні «пальчики піаністки». Розповідаючи про її життя, автор свідомо не коментує почуте – моторошне оповідання звучить, як прониклива сповідь заможної та, попри таке дуже бурхливе життя, досі ще молодої, вродливої й начебто щасливої жінки, котра, правда, через постійну небезпеку не може мати дітей і не висипається ночами…

Безперечно, що всі ці детективні історії варті екранізації – вийшов би цікавий, оригінальний, дійсно захоплюючий телесеріал «Справи детектива Самарцева», та й непересічні пригодницькі кінофільми (наприклад, «Ідеальний злочин», «Пані кілер») можна вдало і дуже успішно поставити. Тим більше, вітчизняний кінематограф все-таки почав потроху оживати, поки що завдяки якомусь державному фінансуванню.

Що ж, вітаю автора з книжкою, яка, звісно, користуватиметься попитом. Така література – теж важлива й потрібна, адже заохочує до читання широкий загал, тож не залежуватиметься і на бібліотечних полицях. Та ще й усі події відбуваються в рідному для автора Чернігові, де мешкають і персонажі цього незвичайного роману. Головне, роман-серіал написаний у кращих традиціях Шерлока Холмса та Еркюля Пуаро!

Втім, тепер я вже думаю: чим вразить читачів Сергій Дзюба у своїй наступній книжці? Надто вже він непередбачуваний: після книги ста пісень «Примчу на білому коні», поетичних книг в Іспанії, Болівії («Голоси двох поетів») і Румунії («Береги»), створених разом із Тетяною Дзюбою, враз переклав із друзями з казахської та видав в Україні знаменитий роман Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» (720 сторінок), а потім… упорядкував дивовижно вишукану книжку «До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Дзюбі» (628 сторінок). Можете собі уявити? А я ж маю змогу все оце цьогорічне, свіжісіньке добро потримати в руках!

Втім, залишимо інтригу для вдячних читачів, бо добродій Сергій уже готує свій новий вражаючий сюрприз.

Василь Слапчук,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

почесний громадянин Луцька і Волині

"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

 

"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

"Караван книжок" прибув у Мольницьку школу. Працівниця "Букреку" Ольга Бризицька та авторка Serafima Crigan розповідають школярам про літературу та дарують книги найкращим читачам.

 


"Караван книжок"

 

"Караван  книжок" у Чудейській ЗОШ

"Караван книжок", який видавничий дім "Букрек" започаткував у День рідної мови, доїхав до Чудейської ЗОШ N 1. Її директор Раду Петришеску та його заступниця Олена Іліуц надали списки тих школярів, котрі найкраще написали диктант рідною румунською мовою. "БУКРЕК" відзначив їх книжковими подарунками. Авторка підручників Серафима Криган розповіла учням цікаві факти із творчості класиків румунської літератури.

 


Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

У видавництві "Букрек" вийшла книга буковинки, яка зараз проживає в Йорданії, письменниці Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі".

З анотації стає зрозуміло, що книга написана для натхнення з позитивними налаштуваннями на успіх.

"Книга, яка надихає і мотивує на успіх. Книга, яка налаштовує позитивно й розповідає, як стати кращою версією себе, як вибрати власний стиль, упорядкувати не лише гардероб, а й життя, а також розкрити внутрішній потенціал. Ви знайдете багато корисних практичних технік, які допоможуть краще пізнати мистецтво, літературу, світ моди та краси. Упевнені – ви будете особливою і зможете надихати інших! Головне – пам’ятайте: коли ми любимо те, що робимо, тоді знайдемо для цього час." - зазначено в анотації видання.

Ви дізнаєтеся, як швидко позбутися невпевненості, зрозумієте, наскільки важливо знайти своє справжнє призначення, зможете повірити в свою унікальність, навчитеся цінувати все те, що маєте і любите. А також володіти собою, мистецтвом говорити "ні" й дослухатися до внутрішнього голосу.
Заварюйте каву й вмощуйтесь зручніше - тут багато цікавого!


 

День рідної мови

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Це значуще свято для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на теренах нашої держави. Встановленням цього дня міжнародна організація ЮНЕСКО хотіла привернути увагу світової прогресивної спільноти до важливої ролі мови в розвитку освіти, культури для консолідації суспільства. Власне вони обрали гасло до дня рідної мови: «Мови – це важливо!»

Українська держава прагне створити належні умови для задоволення освітніх потреб представників усіх етносів з метою збереження власної етнічної самобутності, невичерпного розмаїття різних мов і національно – культурних надбань. Саме чернівецьке видавництво «Букрек» допомагає в реалізації цих планів, адже тут видано сотні підручників саме для шкіл нацменшин. Власне «Букрек» з буковинською вчителькою і методистом, румункою Серафимою Криган створили гарний з яскравими малюнками “Абечедар” - перший у незалежній Україні справжній румунський буквар латиницею.  Згодом, у Чернівцях вийшла українською, румунською та англійською “Гуцульська вишивка” Мирослави Шандро. “Букрек” видав чимало двомовних румунсько-українських видань: «Кобзар» Тараса Шевченка у перекладі Іона Козмея, «Лучафер» Михая Емінеску, перекладений Віталієм Колодієм, книги українського дипломата Теофіла Рендюка про Пилипа Орлика, Івана Мазепу, долі яких були пов’язані з молдовсько-румунськими діячами.

«Букрек» - одне з перших видавництв незалежної України, яке друкує наукову літературу для школярів та студентської молоді на 10 мовах: українська, румунська, угорська, болгарська, польська, кримськотатарська, новогрецька, іврит, гагауська, російська. Видано безліч підручників для нацменшин: «Румунська мова», «Угорська мова», «Польська мова» - як предмет, а також як друга мова і звісно перекладні підручники («Біологія», «Хімія», «Географія»). Як наголосив діловий партнер видавництва Микола Ярмолюк, державна місія «Букреку» полягає в тому, щоб у 40-мільйонній Україні іншомовні спільноти отримали ту книжку, з якої починається Батьківщина.

Книги “Букреку”, як люди, вони завжди неповторні, впізнавані та особливі. Зокрема, коли видавництво створює чудові й оригінальні ювілейні видання, як до прикладу книгу «Лучафер» Міхая Емінеску, перекладену українською мовою Віталієм Колодієм.

Редакція видавництва закликає у цей день організовувати зустрічі з письменниками, творчі диспути, мовні конкурси, книжкові виставки, презентації чи тематичні уроки.

«Букрек» всіляко сприяє збереженню автентичності мов світу бо рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячної еволюції кожного етносу.

Любіть свою рідну мову й розмовляйте нею!

З любов’ю, Букрек!

Вручення премії Колодія

У Чернівцях відбулася церемонія вручення
літературної премії імені Віталія Колодія

У середу, 19 лютого, у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбулася церемонія вручення Міжнародної літературної премії імені Віталія Колодія. Її заснував видавничий дім “Букрек” та родина письменника у 2018 році.
Цьогоріч журі присудило премію Василю Місевичу за книгу «Шипинські овиди. Поезія ХХІ століття».
Василь Хрізонтович Місевич — український поет, член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім.Василя Симоненка, Сидора Воробкевича, Дмитра Загула.
Диплом лауреата та грошовий еквівалент премії у розмірі 10 тисяч гривень Василю Місевичу вручила директорка «Букреку» Дарина Максимець. Вітаючи лауреата і присутніх, вона наголосила на тому, що ця літературна премія має неабияку вагу і є абсолютно унікальною. Оксана Колодій, дочка письменника, кандидатка філологічних наук зауважила, що Віталій Колодій своєю творчістю задав високу творчу планку і тепер твори лауреатів мають бути саме такими. Поезія Василя Місевича відповідає цьому рівню. В свою чергу, Василь Джуран наголосив: «Василь Місевич – поет високого злету й високих орбіт!». Слова привітання висловив також Володимир Вознюк, підкресливши, що Місевич – справжній син свого народу й майстер своєї справи.
«Читаючи Ваші твори, ніби переживаєш свою власну історію. Слова торкаються душі і видно, що простими словами сказано так багато і глибоко. Це верх майстерності. Поетичної майстерності!» - додала директорка бібліотеки Наталія Філяк. Лунало ще безліч привітань і побажань на адресу поета. Родзинкою імпрези було виконання народним артистом України Іваном Дердою пісні на слова Василя Місевича.
Познайомитись із творчістю лауреата можна тут же в бібліотеці. До імпрези її працівники створили виставку близько 20 поетичних книжок Василя Місевича.




Міхай Емінеску "Лучафер"

Міхай Емінеску "ЛУЧАФЕР"

 

Побачило світ друге видання поеми славетного румунського лірика, прозаїка, публіциста, перекладача, фольклориста, громадського діяча Міхая Емінеску, перекладеної українською мовою Віталієм Колодієм.

Ця робота є взірцем генетичного перекладу, тобто такого, що передає і примат «текстуального механізму» (розмір, мелодику, мовні звороти), і великий комплекс змістових – соціальних, філософських та інтимних – реалій. Серед численних інтерпретацій поеми Міхая Емінеску у слов'янському мовному просторі переклад Віталія Колодія на сьогодні визнано найкращим.

Видання здійснено українською та румунською мовами і призначене для широкого кола читачів.

Mihai Eminescu. Luceafărul: poem / Traducere din limba română de Vitalii Kolodii ediţia а II-a. Cernăuţi: „Bukrek", 2020. 56 p.: il.

ISBN 978-617-7770-36-6

Міхай Емінеску. Лучафер: поема / перекл. з рум. В. Колодій; 2-ге вид. Чернівці: «Букрек», 2020. 56 с.: іл.

ISBN 978-617-7770-36-6