"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

 

"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

"Караван книжок" прибув у Мольницьку школу. Працівниця "Букреку" Ольга Бризицька та авторка Serafima Crigan розповідають школярам про літературу та дарують книги найкращим читачам.

 


"Караван книжок"

 

"Караван  книжок" у Чудейській ЗОШ

"Караван книжок", який видавничий дім "Букрек" започаткував у День рідної мови, доїхав до Чудейської ЗОШ N 1. Її директор Раду Петришеску та його заступниця Олена Іліуц надали списки тих школярів, котрі найкраще написали диктант рідною румунською мовою. "БУКРЕК" відзначив їх книжковими подарунками. Авторка підручників Серафима Криган розповіла учням цікаві факти із творчості класиків румунської літератури.

 


Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

У видавництві "Букрек" вийшла книга буковинки, яка зараз проживає в Йорданії, письменниці Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі".

З анотації стає зрозуміло, що книга написана для натхнення з позитивними налаштуваннями на успіх.

"Книга, яка надихає і мотивує на успіх. Книга, яка налаштовує позитивно й розповідає, як стати кращою версією себе, як вибрати власний стиль, упорядкувати не лише гардероб, а й життя, а також розкрити внутрішній потенціал. Ви знайдете багато корисних практичних технік, які допоможуть краще пізнати мистецтво, літературу, світ моди та краси. Упевнені – ви будете особливою і зможете надихати інших! Головне – пам’ятайте: коли ми любимо те, що робимо, тоді знайдемо для цього час." - зазначено в анотації видання.

Ви дізнаєтеся, як швидко позбутися невпевненості, зрозумієте, наскільки важливо знайти своє справжнє призначення, зможете повірити в свою унікальність, навчитеся цінувати все те, що маєте і любите. А також володіти собою, мистецтвом говорити "ні" й дослухатися до внутрішнього голосу.
Заварюйте каву й вмощуйтесь зручніше - тут багато цікавого!


 

День рідної мови

Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Це значуще свято для представників 130 національностей, носіїв рідних мов, які проживають на теренах нашої держави. Встановленням цього дня міжнародна організація ЮНЕСКО хотіла привернути увагу світової прогресивної спільноти до важливої ролі мови в розвитку освіти, культури для консолідації суспільства. Власне вони обрали гасло до дня рідної мови: «Мови – це важливо!»

Українська держава прагне створити належні умови для задоволення освітніх потреб представників усіх етносів з метою збереження власної етнічної самобутності, невичерпного розмаїття різних мов і національно – культурних надбань. Саме чернівецьке видавництво «Букрек» допомагає в реалізації цих планів, адже тут видано сотні підручників саме для шкіл нацменшин. Власне «Букрек» з буковинською вчителькою і методистом, румункою Серафимою Криган створили гарний з яскравими малюнками “Абечедар” - перший у незалежній Україні справжній румунський буквар латиницею.  Згодом, у Чернівцях вийшла українською, румунською та англійською “Гуцульська вишивка” Мирослави Шандро. “Букрек” видав чимало двомовних румунсько-українських видань: «Кобзар» Тараса Шевченка у перекладі Іона Козмея, «Лучафер» Михая Емінеску, перекладений Віталієм Колодієм, книги українського дипломата Теофіла Рендюка про Пилипа Орлика, Івана Мазепу, долі яких були пов’язані з молдовсько-румунськими діячами.

«Букрек» - одне з перших видавництв незалежної України, яке друкує наукову літературу для школярів та студентської молоді на 10 мовах: українська, румунська, угорська, болгарська, польська, кримськотатарська, новогрецька, іврит, гагауська, російська. Видано безліч підручників для нацменшин: «Румунська мова», «Угорська мова», «Польська мова» - як предмет, а також як друга мова і звісно перекладні підручники («Біологія», «Хімія», «Географія»). Як наголосив діловий партнер видавництва Микола Ярмолюк, державна місія «Букреку» полягає в тому, щоб у 40-мільйонній Україні іншомовні спільноти отримали ту книжку, з якої починається Батьківщина.

Книги “Букреку”, як люди, вони завжди неповторні, впізнавані та особливі. Зокрема, коли видавництво створює чудові й оригінальні ювілейні видання, як до прикладу книгу «Лучафер» Міхая Емінеску, перекладену українською мовою Віталієм Колодієм.

Редакція видавництва закликає у цей день організовувати зустрічі з письменниками, творчі диспути, мовні конкурси, книжкові виставки, презентації чи тематичні уроки.

«Букрек» всіляко сприяє збереженню автентичності мов світу бо рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячної еволюції кожного етносу.

Любіть свою рідну мову й розмовляйте нею!

З любов’ю, Букрек!

Вручення премії Колодія

У Чернівцях відбулася церемонія вручення
літературної премії імені Віталія Колодія

У середу, 19 лютого, у Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка відбулася церемонія вручення Міжнародної літературної премії імені Віталія Колодія. Її заснував видавничий дім “Букрек” та родина письменника у 2018 році.
Цьогоріч журі присудило премію Василю Місевичу за книгу «Шипинські овиди. Поезія ХХІ століття».
Василь Хрізонтович Місевич — український поет, член Національних спілок журналістів і письменників України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім.Василя Симоненка, Сидора Воробкевича, Дмитра Загула.
Диплом лауреата та грошовий еквівалент премії у розмірі 10 тисяч гривень Василю Місевичу вручила директорка «Букреку» Дарина Максимець. Вітаючи лауреата і присутніх, вона наголосила на тому, що ця літературна премія має неабияку вагу і є абсолютно унікальною. Оксана Колодій, дочка письменника, кандидатка філологічних наук зауважила, що Віталій Колодій своєю творчістю задав високу творчу планку і тепер твори лауреатів мають бути саме такими. Поезія Василя Місевича відповідає цьому рівню. В свою чергу, Василь Джуран наголосив: «Василь Місевич – поет високого злету й високих орбіт!». Слова привітання висловив також Володимир Вознюк, підкресливши, що Місевич – справжній син свого народу й майстер своєї справи.
«Читаючи Ваші твори, ніби переживаєш свою власну історію. Слова торкаються душі і видно, що простими словами сказано так багато і глибоко. Це верх майстерності. Поетичної майстерності!» - додала директорка бібліотеки Наталія Філяк. Лунало ще безліч привітань і побажань на адресу поета. Родзинкою імпрези було виконання народним артистом України Іваном Дердою пісні на слова Василя Місевича.
Познайомитись із творчістю лауреата можна тут же в бібліотеці. До імпрези її працівники створили виставку близько 20 поетичних книжок Василя Місевича.




Міхай Емінеску "Лучафер"

Міхай Емінеску "ЛУЧАФЕР"

 

Побачило світ друге видання поеми славетного румунського лірика, прозаїка, публіциста, перекладача, фольклориста, громадського діяча Міхая Емінеску, перекладеної українською мовою Віталієм Колодієм.

Ця робота є взірцем генетичного перекладу, тобто такого, що передає і примат «текстуального механізму» (розмір, мелодику, мовні звороти), і великий комплекс змістових – соціальних, філософських та інтимних – реалій. Серед численних інтерпретацій поеми Міхая Емінеску у слов'янському мовному просторі переклад Віталія Колодія на сьогодні визнано найкращим.

Видання здійснено українською та румунською мовами і призначене для широкого кола читачів.

Mihai Eminescu. Luceafărul: poem / Traducere din limba română de Vitalii Kolodii ediţia а II-a. Cernăuţi: „Bukrek", 2020. 56 p.: il.

ISBN 978-617-7770-36-6

Міхай Емінеску. Лучафер: поема / перекл. з рум. В. Колодій; 2-ге вид. Чернівці: «Букрек», 2020. 56 с.: іл.

ISBN 978-617-7770-36-6

Спецпропозиції

Спеціальні пропозиції

 

Комплект творів Ольги Кобилянської (7 томів)

Спеціальна ціна 1000 грн


Комплект "Польська мова 5 клас (1-й рік навчання)" (підручник+робочий зошит)

Спеціальни ціна 150 грн

 

 

Комплект білінгвальних книг для дітей Юлії Косівчук ("Війна і маленька Віра" + "Мама, в якої зламалася пружинка" українською та англійською мовами)

Спеціальна ціна 220 грн

 

 

Комплект книг Валентина Ткача ("Імітація", "Суфлер", "Так говорив вуйко Дезьо")

Спеціальна ціна 270 грн

 

 

Комплект книг буковинських класиків ("Теодот Галіп. Твори"+"Костянтина Малицька. Чом, чом, земле моя...")

Спеціальна ціна 280 грн


 

 

Комплект нотних видань ("Володимир Івасюк. Інструментальні твори"+"Михайло Вербицький. Вибрані твори")

Спеціальна ціна 310 грн

 

 

Комплект книг Олександра Балабка із серії "Стежками українців у світі" ("Рай і пекло Коцюбинського", "Олександр Вертинський, нащадок Гоголя")

Спеціальна ціна 350 грн


"Стислий спосіб адвоката розповісти про себе"

"Стислий спосіб адвоката розповісти про себе"

Нещодавно у видавництві "Букрек" вийшла книга "Стислий спосіб адвоката розповісти про себе". Видання побачило світ за сприяння Національної асоціації адвокатів України, друкується за поданням Центру досліджень адвокатури і права при НААУ.
Альбом демонструє зразки рекламної продукції, а також процесуальні та приватні документи адвокатів з усіх регіонів сучасної України, починаючи від кінця ХІХ ст. до початку Другої світової війни.
Представлені у виданні договори, доручення клієнтів, заяви, ділове листування адвокатів говорять про стиль діловодства зазначеного періоду та суто професійні навички. Опубліковані промови адвокатів на судових засіданнях показують професійний рівень міжвоєнної адвокатури, а поетичні твори її окремих представників свідчать про їхню багатогранність і талант.
Окремими розділами представлені рекламні матерали помічників адвокатів та стажистів, які входили до адвокатської корпорації, а також реклама адвокатів на еміграції, зокрема в Канаді і США.
Для адвокатів, правників, істориків, краєзнавців, студентів і викладачів та усіх, хто цікавиться історією України й адвокатури.

Стислий спосіб розповісти про себе : альбом візитівок із архівних фондів України, а також реклами, розміщеної в українській пресі кінця ХІХ ст. — 30-х років ХХ ст. / упоряд. О. Івасюк, І. Василик ; передмова І. Василик ; післямова О. Івасюк. — Чернівці : «Букрек», 2019. — 264 с. (Серія «Ілюстрована історія адвокатури України»)
ISBN 978-617-7770-27-4


Феміністка й письменниця з Буковини

Феміністка й письменниця з Буковини: 20 фактів про Кобилянську

З нагоди 156-ї річниці від дня народження геніальної буковинської мисткині Ольги Кобилянської редакторка видавничого дому "Букрек" Інна Криворук (Inna Kryvoruk) та Читомо підготували 20 цікавих фактів про письменницю.

1. Народилася 1863 року у гірській Південній Буковині – у містечку Ґура-Ґумора (нині – Ґура-Ґуморулуй, Румунія).

Родина часто переїжджала. У 1869 – із Ґумори у Сучаву, аби діти мали змогу відвідувати школу. Ще через 6 років – у гірський Кимполунг (нині – Румунія). 1889 перебираються у Димку (сучасна Чернівецька область), у будинок бабусі Кобилянської, оскільки батька звільняють зі служби. А через два роки – у Чернівці, де Ольга житиме наступні майже 50 років.

2. Найяскравіші спогади із дитинства та юності в Ольги пов’язані саме з Кимполунгом.

Вона часто згадує в листуванні про тамтешню розкішну природу, їздить із Чернівців на вакації, часто запрошує туди Осипа Маковея, показує містечко Лесі Українці.

3. Батько, Юліан Кобилянський, галичанин, виходець зі шляхетського роду з Наддніпрянщини, був секретарем повітового суду.

Мати, Марія, походила із німецько-польського роду Вернерів – тих, що подарували світу німецького поета та драматурга Захарія Вернера. Вдома розмовляли українською, польською та німецькою мовами, володіли румунською та чеською.

4. Кобилянські вважали найважливішим — вивчити своїх п’ятьох синів.

Доньки ж, Ольга та Євгенія, отримали лише початкову освіту: чотири класи німецької школи у Кимполунзі. Брати стали досить відомими: Степан – живописцем, намалював, зокрема, портрет Ольги; Юліан – відомим філологом, автором кількох підручників.

5. Тодішня Буковина належала до складу Австро-Угорщини, тому Ольга Кобилянська у школі навчалася німецькою.

Українську вивчала вдома з вчителькою-українкою, водночас багато читала, обговорювала з нею літературу. Фактично рідна мова дається Ользі нелегко: вже в дорослому віці вона часто просить українських митців корегувати її твори.

6. Окрім літератури, Кобилянська виявляє інтерес до найрізноманітніших сфер діяльності.

Цікавиться музикою – грає на фортепіано, цитрі, дримбі, непогано малює, грає в театрі, навіть мріє стати професійною актрисою. Любить верхову їзду.

7. Перші твори Кобилянська написала у 14.

Це були вірші – німецькою мовою. У 17 пише перше оповідання – «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини» – теж німецькою.

8. Спілкуватись та наполегливо вивчати українську її спонукають подруги, з якими познайомилась юнкою.

Августа Кохановська, яка згодом ілюструватиме новели письменниці «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом»; Софія Окуневська, перша українка на західноукраїнських землях, що здобула університетську освіту і стала лікаркою; Наталя Кобринська, письменниця, очільниця жіночого руху на Галичині. Згодом Августі Кобилянська присвятить «коротку фантазію» «Людина з народу», Кобринській – повість «Людина», Окуневська стане прообразом героїні «Доля чи воля».

9. Товаришки мали вплив не лише на творчість Кобилянської, а й на її приватне життя.

Кобринська знайомить Ольгу зі своїм двоюрідним братом Євгеном Озаркевичем, який стане першим невзаємним коханням дівчини. Якось Наталка тихцем їй сказала, що Ґеньо одружиться з Ольгою. Вона ще цілий рік після того чекала від хлопця пропозиції. Проте він вважав її лише розумною панянкою для бесід. Брат же Ольги, Юліан, займався із Софією Окуневською латиною і був у неї таємно закоханий.

10. Чоловіки остерігались Кобилянської через її європейське мислення, прогресивні та емансиповані погляди, хоч сама вона була дуже жіночною.

«Чому жоден чоловік не любить мене тривалий час? Чому я для всіх тільки “товаришка”?», – пише в одному із листів 1886 року.

11. Після знайомства із Кобринською, що вже активно займалася громадським життям, Ольга ще більш гостро проживає свої феміністичні погляди.

У 1894 вона стає однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», на одному із засідань виступає з доповіддю. Проте дуже скоро полишає організацію через москвофільські погляди. Одночасно допомагає Наталі видавати альманах «Наша доля»; стає головою таємного товариства «Кружок українських дівчат»; пише нариси, статті, виступає у журналі «Народ».

12. Влітку 1899 Кобилянська єдиний раз відвідує Київ.

Містом вона захоплена. «То фантазія – ніби українське і російське – одне і те ж. Навіть і в мові є величезна різниця», – написала вона у листі.

13. Свій письменницький шлях вона починає як німецькомовна авторка.

Перші її твори написані саме німецькою. Навіть свою «Царівну» Кобилянська почала писати німецькою – під назвою «Лореляй». Вона писала вірші, згодом – новели. Пізніше – повісті, сюжети для яких знаходила у життєвих ситуаціях, які проживала сама. Особливість творчості Кобилянської у тому, що кожен її великий твір умовно «обростав» малими прозовими жанрами: і тому, що мала прозова форма була популярна того часу, й аби попрактикуватися у розкритті характеру персонажа.

14. 1891 з її «Царівною» вперше знайомиться Леся Українка.

Твором вона захоплена, порівнює Кобилянську з Жорж Санд та називає «писателькою нової школи, неоромантичної». А 1899 пише до Ольги першого листа. Влітку того ж року Леся з мамою запрошують Кобилянську до себе в гості на Полтавщину. «Леся дуже приємна і говірлива», – згадує у листі до батьків. Весною 1901 Лариса Косач прибуває до Чернівців. Для Лесі то був важкий час: вона нещодавно поховала Сергія Мержинського, який помер від сухот. Леся хвора та нервова, Кобилянська наймає їй лікаря. Українка називає її дім «санаторієм на Новому Світі». Довіряє Ользі переписати написану за ніч біля вмираючого Сергія поему «Одержима». Згодом везе Лесю в Кимполунг, показує гори. Кобилянська і Косач стають товаришками на все життя, хоч бачились лише кілька разів.

15. Заміж Кобилянська так і не вийшла. Переживши кілька приступів важкої хвороби, часто їздила на курорти, аби покращити здоров’я.

В одному з німецьких санаторіїв почала писати новий твір, про який згадувала: «”Ніобу” я написала просто з причини, коли полюбила одного чужинця. Скажу вам щиру правду, що не наш навчив мене, що таке правдива, щира, чиста, свята любов, а чужий, німець. За границею пізнала я його». Проте більше не було жодних згадок про цього чоловіка. Факт відсутності офіційного чоловіка у житті Кобилянської змушує декого називати її нещасною коханкою, лесбіянкою, жінкою третього стану, а також самотньою матір’ю.

16. Від 1917 року Ольга опікується донькою свого брата Олександра Оленою-Галиною.

Вважає її прийомною дитиною. Сини Олени були близькими з Кобилянською і називали її бабусею. Сталося так, що діти Олени, Ігор та Олег, стали єдиними нащадками всієї родини Кобилянських: у Ольги, Євгенії, Степана і Володимира дітей не було. Максиміліан мав дітей і онуків, але вони всі померли. Юліан разом з родиною після Першої світової війни виїхав до Відня. У 1966 році його єдиний син помер. Нині правнуки Кобилянської проживають у Франції та Чернівцях.

17. У 35 її ім’я було вже добре відоме в Європі та Буковині, хоч вона й жила на краю Австро-Угорської імперії.

Її твори видавали та перекладали німецькою, чеською, польською, вона домоглася стипендії із Відня за свою літературну діяльність і часто їздила у тодішню столицю.

18. Дитяча мрія Ольги стати акторкою переросла у палку любов до театру, а згодом і до кіно.

За життя авторки було кілька спроб інсценувати її твори, а сама Кобилянська мріяла навіть екранізувати свою «В неділю рано зілля копала…» і подавала сценарій в одну з німецьких кіностудій, проте підтвердження не отримала. Вперше ж твір авторки з’явився саме на сцені театру – постановка «Землі» у 1847 році в Чернівцях. І лиш у 1954 вийшов фільм за цим же твором.

19. Ольга радила «завершувати кожен день книгою».

Казала, що у тривале ув’язнення взяла б із собою Євангеліє, Фауста Гете та Тараса Шевченка. Неабияк захоплювалася скандинавською літературою, зокрема творчістю Єнса Петера Якобсена: «…се один з найулюбленіших моїх авторів. Через нього я полюбила усю датську, норвезьку і шведську літературу».

20. У селі Димка розташований музей-садиба Ольги Кобилянської, а у Чернівцях – літературно-меморіальний музей.

Саме тут можна побачити щоденник Ольги, написаний німецькою мовою. Музеїв письменниці в Україні лише два.

Якщо ви вирішили ближче познайомитися з творчістю Ольги Кобилянської, то рекомендуємо звернути увагу на 10-ти томне видання її творів від чернівецького видавництва Букрек, яке вже не перший рік систематизує та компілює спадщину буковинської авторки у своїх книжках. Там ви знайдете все, що потрібно.

Джерело: https://www.chytomo.com/feministka-j-pysmennytsia-z-bukovyny-25-faktiv-pro-kobyliansku/?fbclid=IwAR0LzcdiCBoHS1GGhR0S1rorPWOAyMqphguex-vVxTet5Lqd9xmBXDXALvA