В саду олив і трепетного слова











Повернення "Пустельника з Путни"
Повернення "Пустельника з Путни"
Повернення із повного забуття цієї збірки оповідань Осипа Маковея наново відкриває ще одні із належно не оцінених сторінок творчої діяльності видатного письменника, критика, редактора, видавця, педагога і громадського діяча, внесок якого в культуру України загалом і Буковини зосібна незмірно великий. „Пустельник з Путни” – це збірка оповідань, написаних на основі історичних, церковних і фольклорних джерел.
У захоплюючій художній формі вони колоритно відтворюють окремі епізоди із славного минулого Буковини, що стали визначальними не лише для історичної долі краю, а й двох сусідніх держав – України та Румунії.
Появі збірки „Пустельник з Путни”, призначеної для читачів усіх вікових категорій, передували оприлюднення чотирьох оповідань у 5 – 8-му числах часопису „Народне богатство” за 1908 р. („Свято в Сучаві”, „Пустельник з Путни”, „Манолі”, „Як брат сестру продав туркам”). А вже роком пізніше вони разом з іще одним твором – „У Чернівцях на перевозі” – вийшли окремою книжкою під назвою „Пустельник з Путни і иньші оповіданя”. Як зазначалося на титульній сторінці, її виходу в світ сприяла „Українська Школа” в Чернівцях, а тиражування забезпечила друкарня товариства „Руска Рада” під зарядом Івана Захарка. Відтоді „Пустельник з Путни”, попри його ідейно-художню та історико-літературну вартість, у своїй первісній цілісності не перевидавався і не входив, за винятком окремих оповідань, до жодного з видань творів Осипа Маковея. Дотепер примірник першодруку зберігся лише в одній державній книгозбірні України – Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Збірка „Пустельник з Путни” – частина великого творчого задуму, суть якого і обставин, пов’язаних із його можливою реалізацією, Осип Маковей розкрив у „Автобіографії” 1924 р.:
„Я мав гадку списати таким способом цілу історію Буковини, мав до того зібраний матеріал і був би певно написав, якби не кляті буковинські відносини[1]. Тепер така історія в оповіданнях була би дуже придалася. Антін Крушельницький[2] зрозумів краще, ніж буковинці, мій намір, коли з тих нарисів вибрав дещо до своїх читанок”[3].
Певною мірою у контексті історії Буковини, виписаної у жанрах художньої прози, можна сприймати й інший твір Осипа Маковея – історичну повість „Ярошенко” (1905), яка стосується подій польсько-козацько-турецької війни 1621 р.
У ній зображено місто Серет як важливий торговельний центр, куди прибували купці зі Львова, Семигорода, Cучави, Ясс та інших міст, змальовано відомих історичних осіб: Петра Конашевича-Сагайдачного, Якова Бородавку, Яна Кароля Ходкевича, Петра Могилу. Однак на першому плані – члени звичайної української родини Ярошенків, які серед воєнного лихоліття шукали „броду в огні”, щоб зберегти свій український рід, зібратися воєдино і повернутися в отчий дім.
Звернення Осипа Маковея до історичного минулого зумовлювалося не лише важливістю його достовірного відтворення, а й тим, що в ньому він відшукував ключ до тлумачення своєї дійсності, перекидав своєрідний місток від старовини до сучасності, зіставляв давнє й сьогочасне. Це ж можна сказати і про твори письменника, побудовані на традиційному сюжетно-образному матеріалі інших генетичних груп, зокрема, міфологічних, біблійно-християнських, фольклорних тощо. Приміром, сюжет поеми „Терновий вінок” (1900) розгортається на основі євангельської оповіді про суд над Ісусом. Її центральний персонаж прокуратор Понтій Пілат – вершитель долі Христа – поводиться як бундючний завойовник і нав’язливий політик, який не може і не хоче пізнати культурних цінностей тубільного народу. Водночас він розуміє, що класичний світ Римської імперії опинився на межі загибелі під тиском нових політичних та ідеологічних чинників, однак все ж мріє перебудувати Єрусалим на кшталт своєї столиці, при цьому незмінно керуючись принципом неймовірно жорстокого повелителя: „Не заведеш ладу без кар”. Власне, це й стало причиною розп’яття Месії, хоч він, за авторською характеристикою, „любив усіх, як рідних”, прагнув, щоби пригноблені стали вільними людьми.
Отже, від сивого минулого до сучасної Осипові Маковеєві дійсності – такий основний рух роздумів, ідей і переживань, що постають у збірці „Пустельник з Путни”. При цьому письменник, спираючись на достовірні джерела, наповнює свої оповіді історичними подробицями, цікавими фактами, предметно-побутовими деталями, що загалом допомагає повніше й достовірніше відтворити картини з життя давніх Чернівців, Сучави, Путни і в цілому Буковинського краю.
Серед персонажів збірки – на першому місці історичні особи: святий великомученик Іван Новий (Сучавський), преподобний Данило Пустельник, молдовські господарі Александр Добрий і Штефан Великий, релігійний діяч і письменник Григорій Цамблак. Відповідно до хронології першим серед них згадується Александр Добрий, авторська характеристика якого підкреслено чітка: мудрий державний політик, винятково відданий Святій Церкві, скромний у побуті і справедливий у ставленні до своїх підданих. Саме він, ревний поборник православної віри, за підказкою Григорія Цамблака домігся перевезення мощів Святого Івана Нового з Білгорода до Сучави. Важливість цієї історичної події Осип Маковей означив символічним описом нового дня, що зароджувався над містом: „Над Сучавою стояла ще тиха літня ніч, лише місяць поблід уже і ховався у далекім лісі, мов западався у безодню. Деркачі відзивалися ще над рікою і над потоком, що плив унизу попід замком. На зорю ще й не займалося. […] Сей день, що наставав, мав бути найславнішим днем 1402-го року для Сучави”.
В оповідання про Івана Нового органічно вписується ще одна історія – розповідь про Григорія Цамблака, який присутній у творі як оповідач житія святого. Автор поважно, не без гордощів називає його першим церковним письменником Буковини, учителем Молдови, нагадує про його місію митрополита в Києві, а відтак повідомляє і про упокій преподобного в Нямицькому монастирі, де спочиває і виходець з України – старець Паїсій Величковський.
З Александром Добрим пов’язане також оповідання „У Чернівцях на перевозі”. У ньому інтригуючий пригодницький сюжет будується на основі першої писемної згадки про місто над Прутом у грамоті молдовського господаря, виданій львівським купцям 8 жовтня 1408 р. Проте у підтексті твору домінує тема глибини українських культурно-історичних традицій та їх поступового занепаду під впливом різних політичних подій. Зокрема, як і в оповіданні „Свято в Сучаві”, тут ідеться про комунікативну роль української мови в давньому міжнародному просторі, її функціонування в діловодстві сусідньої держави і побуті простолюду. Грамота Александра Доброго, як наголошує автор, писана в Сучаві, а значить, „колись там нашу (тобто українську. – В. А.) мову поважали і знали”. Але тепер, із сумом констатує він, „розмовитися трудно по-нашому – відчужилося цілком місто від нас”. Ще більше непокоїв письменника стан української мови в Чернівцях по п’ятсотріччю грамоти Александра Доброго: „…Тепер у тім місті горою інша мова, не наша, а ми тут якби в комірнім. Не по правді воно діється”. Тому він ратує за відновлення історичної справедливості й усі надії покладає на своїх сучасників та нові покоління українців.
Поступово плин історичних подій, відтворених Осипом Маковеєм, зупиняється в епосі Штефана Великого, особливості якої передано в трьох наступних оповіданнях збірки. У них молдовський господар, як і його дід Александр Добрий, постає дбайливим державником і пристрасним прихильником православ’я. Одна з найбільших його заслуг – заснування монастиря Успіння Пресвятої Богородиці в Путні, про що йдеться в оповіданні „Пустельник з Путни”. У його центрі – зустріч монаха-самітника Данила Пустельника та Штефана Великого, внаслідок якої і виник задум спорудження чернечої обителі, тепер відомої в усьому православному світі.
При зображенні історичних подій з часів Штефана Великого Осип Маковей щедро послуговується не лише історичними, а й фольклорними джерелами. Оповідання „Як брат сестру туркам продав” і „Манолі” написані за мотивами народних балад, широко розповсюджених у фольклорі різних народів. Обом творам властивий гострий, напружений сюжет із трагічним фіналом. У першому з них заради коштовного подарунка брат наміряється продати в рабство рідну сестру. Однак дівчина, боронячи свою гідність, накладає на себе руки. Другий твір побудований за мотивами румунської народної балади, багатої на численні варіанти. За велінням Штефана Великого зодчий Манолі повинен збудувати монастир на славу Божу, а воєводі – на вічний спочинок. Щоб вчасно виконати наказ, він приносить у жертву власну дружину, але й сам при цьому гине.
У боротьбі людських пристрастей і злетах людського духу твориться світова історія. Та завжди на її шляху залишається те світле, життєствердне, що вселяє надію на подальший поступ. Може, саме про це думав Осип Маковей, пишучи про румунські святині, що постали на теренах Південної Буковини: „Красні то будови, варто побачити. Такі старі церкви, як у Сучаві, Радівцях, Воронці, Путні, Гуморі, Ватрі-Молдавиці, Сучавиці, Драгомирні, Солці, Старих Іцканах, гідні того, аби й поїхати до них та подивитися. То з книжок не можна за тиждень стілько навчитися, скілько пізнається старих часів, як подивитися годину на одну таку давню церкву”. Прислухаймося й ми до вражень письменника і за його порадою помандруймо до відомих на весь світ християнських святинь, щоб помилуватися їх елегантним архітектурним стилем, красою довколишньої природи і воздати хвалу вишній силі, що сподобила наших предків на величні діла в ім’я Господнє і на славу Буковини.
Даючи „Пустельнику з Путни” друге життя, сподіваємося, що воно буде щасливішим і тривалішим, ніж попереднє. Та найважливіше те, що по стодесятилітній паузі книжка Осипа Маковея знову приходить до масового читача, щоб спонукати його до уважнішого осмислення світської і церковної минувшини Буковини, глибшого пізнання історичних пам’яток краю і культурних традицій його багатонаціонального люду. Упевнені, що вона вірно слугуватиме теперішнім і прийдешнім поколінням за взірець жертовного служіння духовним цінностям, високим ідеалам краси і людської гідності.
[1] Очевидно, Осип Маковей мав на увазі напружені стосунки, які склалися між ним і буковинськими москвофілами та деякими представниками місцевої української інтелігенції, які демонстрували цілковите пристосовництво до тодішніх політичних реалій і в гонитві за посадами та чинами в усьому потурали австрійським урядовцям, не виявляючи жодної ініціативи у відстоюванні національних прав буковинських українців.
[2] Антін Крушельницький (1878 – 1937) – український письменник, педагог і політик, автор восьми читанок для учнів різних вікових категорій. До однієї з них – “Шостої читанки для шостого року науки в єдиній школі” (Київ – Відень – Львів, 1922) – було включено оповідання Осипа Маковея “Пустельник з Путни”.
[3] Архів Осипа Маковея // Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка. – Ф. 59. – № 2726. – С. 29.
P.S. Нове видання книги "Пустельник з Путни" побачило світ у видавничому домі "БУКРЕК". У збірці оповідань Осипа Маковея на основі історичних, церковних і фольклорних джерел колоритно відтворено події з минувшини Буковини часів молдовських господарів Александра Доброгота, Штефана Великого. Після стодесятилітньої паузи книжка вдруге приходить до широкого кола читачів.
Новинка видавництва!!!
Новинка видавництва!!!
Видавництво "Букрек" видало завершальну книгу серії "Українські народні казки" у 40-ка томах.
Пропонований том є двадцять восьмою книгою унікальної 40-томної серії українських народних казок, збиранню, впорядкуванню та літературному опрацюванню яких М. Зінчук присвятив понад 35 років. Упродовж цього часу вдалося записати понад 8 000 казок. У пропоновану книгу ввійшли казки самобутнього етнографічного району України - Поділля, записані у кінці минулого - на початку нинішнього століть.
Мову казок наближено до літературної, але найхарактерніші діалектизми, іншомовні запозичення та синтаксичні конструкції збережено. Лексичні діалектизми подано у словнику наприкінці книги.
Для широкого кола читачів.
Українські народні казки : Книга 28. Казки Поділля / Запис., упо-ряд. і літ. опрац. М. Зінчук. - Чернівці : Букрек, 2019. - 424 с.: іл.
ISBN 978-617-7663-15-6
Збірник «Україна у нас одна»
Збірник «Україна у нас одна» знайшов дорогу до сердець українців
За ініціативи відділу міжнародного співробітництва, наукового та навчально-методичного забезпечення освітніх потреб національних меншин ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» та з нагоди Міжнародного дня рідної мови в науковій установі відбулася презентація унікального видання – фольклорного збірника «Україна в нас одна», виданого Видавничим домом «Букрек». До нього увійшли казки, притчі, жарти, легенди, перекази українців, кримських татар, кримчаків, караїмів, румунів, угорців, поляків, болгар, росіян, греків, молдован, гагаузів, євреїв, ромів і словаків.
Для участі в святковій презентації книги до Інституту прибули шановні гості: науковці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України, Інституту педагогіки НАПН України, представники департаменту культури Київської міської державної адміністрації, керівники громадських об’єднань корінних народів і національних меншин, ВД «Букрек».
Ольга Запорожець, представниця Українського фонду культури, який, власне, й фінансував видрук збірника, вітаючи присутніх, повідомила, що видання стало одним із 293 переможців відкритого конкурсу проектів, який проводився фондом.
Цілком можливо, що у майбутньому з‘явиться другий том збірника, адже в Україні живе 134 етноси і кожен має свою багату палітру фольклору, гідного бути представленим у такому змістовному і яскравому виданні. Про це говорив, зокрема, Ашот Аванесян, голова Ради національних спільнот України, який щиро подякував авторському колективу упорядників збірника на чолі з Ігорем Туржанським.
Присутніх на презентації привітав Юрій Завалевський, в.о. директора ІМЗО. Він наголосив на тісній співпраці наукової установи з національно-культурними товариствами в Україні та Видавничим домом «Букрек», творчий колектив якого упродовж багатьох років відповідально виконує державне замовлення на видрук навчальної літератури для шкіл з навчанням мовами національних меншин України. Як уточнила згодом у своєму вітальному слові Дарина Максимець, директорка видавництва, тільки торік ним було видано 44 назви оригінальних та перекладних підручників для закладів освіти національних спільнот. А збірник «Україна у нас одна», сказала пані Дарина, був безкоштовно доставлений в усі області України, у тому числі на Донеччину і Луганщину, і скрізь був дуже гарно сприйнятий. Його отримали громадські організації, зокрема, «Кримська родина» і «Пласт Авдіївки».
До слова, це видання, яке має величезне пізнавальне значення про мову, побут і культуру національних спільнот, отримало гриф Міністерства освіти і науки України й рекомендовано для позакласного читання.
Презентація унікального видання, що відбулася в ІМЗО, вже друга. Ведуча свята журналістка Галина Дацюк провела першу презентацію збірника в Укрінформі. Є надія, що ця прекрасна книжка, яка є уособленням народної мудрості в твердій обкладинці, проклавши шлях до дитячих сердець, переживе ще не одне перевидання і значно більшими накладами.
На завершення свята Тетяна Пилипенко, начальник відділу відділу міжнародного співробітництва, наукового та навчально-методичного забезпечення освітніх потреб національних меншин ІМЗО, щиро подякувала всім присутнім за продуктивну співпрацю, результатом якої є, зокрема, й народження цієї дивовижної книги автентичного фольклору етносів України., книги, яка здатна зводити мости між представниками різних національностей й об‘єднувати українську націю в одну велику родину.
Довідково
Двадцять літ тому, у 1999-му році, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою всесвітнього щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітнє свято, як засвідчує практика, сприяє збереженню багатомовності, взаєморозумінню й людяності, зміцненню солідарності і терпимості, розширенню діалогу, що особливо цінно для України, нашої власної, сучасної культури і традицій.
https://imzo.gov.ua/2019/02/21/zbirnyk-ukraina-u-nas-odna-znayshov-dorohu-do-serdets-ukraintsiv/
"Золота карета"
"ЗОЛОТА КАРЕТА"
буковинські казки у записах Михайла Івасюка
Буковинські казки записав та літературно опрацював відомий український письменник Михайло Івасюк. Вони подарують приємне знайомство з відважними й мудрими героями, котрі в пошуках щастя перемагають неправду та лихо, зазнають ліпшої долі, стають багатшими на душевні почуття й помисли.
Казки навчать розпізнавати ворогів і друзів, захоплюватись величчю героїчних вчинків, виявляти супротив зраді й підлості. А ще – глибше пізнати мальовничу природу буковинського краю, його духовні скарби, культуру та побут.
Прочитайте цю розумну книжку...
Золота карета. Буковинські казки в записах Михайла Івасюка / Упорядкув. О.Івасюк та Г. Івасюк-Криси. – Чернівці : Букрек, 2019. – 208 с.
ISBN 978-966-399-983-8
Пожинаємо плоди
Завдяки проекту "Україна в нас одна", що реалізував Видавничий Дім «Букрек» за фінансового сприяння Український культурний фонд у 2018 році, шкільна бібліотека Батрадівської ЗОШ І-ІІ ступенів Берегівської районної ради Закарпатської області поповнилась новим виданням.
Щиро вдячні давній подрузі видавництва "Букрек" Тодавчич Єві Тіберіївній та іншим вчителям школи, за те, що допомагають юним читачам ознайомитись з новинкою!
Спогад про Поета
Спогад про Поета
До 80-ліття Віталія Колодія
21 січня ц.р. у Чернівцях вшанували пам'ять відомого українського письменника Віталія Колодія (1939-2016). На зустріч-спомин у Чернівецький обласний краєзнавчий музей завітали небайдужі до Поетового слова. Захід проходив як зворушливий діалог: вірші Колодія чергувалися з розповідями про ювіляра декана філологічного факультету Чернівецького національного університету Юрія Федьковича, професора Бориса Бунчука, професора Богдана Мельничука, колег-журналістів, друзів Миколи Шкрібляка, Юрія Терона та інших. Про плідну багаторічну співпрацю з письменником згадувала Дарина Туз-Максимець. Спогадами про батька поділилися з присутніми доньки Оксана і Леся Колодій.
У рамках заходу відбулося вручення Міжнародної літературної премії імені Віталія Колодія, заснованої Видавничим домом «Букрек» і родиною. Першим її лауреатом став Мірча Лютик, член Національних спілок письменників України, Румунії та Молдови. Цією відзнакою його нагороджено за збірку поезій «Зворотні обрії» (Чернівці, 2018), а також за популяризацію творчості Віталія Колодія в європейському літературно-мистецькому просторі.
"Я – театр"
"Я – театр"
