Поезії Софії Костицької не здаються типовими для дівчини 16 років. Можливо, це тому,

що книга, яку ви тримаєте зараз у руках, – уже третя в її творчому доробку. А може, це

пов’язано з тим, що в них закладено вже далеко не дитячі роздуми про цей світ, добро

і зло, збереження довкілля і екології душі, урбанізацію і роботизацію, але, перш за все,

про нас, про Україну і українство, збереження душі народу. А може… Втім, судити вам. У

цю збірку ввійшли твори за 2009–2012 роки.

В цю холодну зимову пору в  привітних стінах Чернівецької обласної бібліотеки для дітей відбулася презентація  чудової дитячої книги письменника і журналіста Георгія Шевченка «Лісові жмурки». Це вже третя дитяча книжка, яку презентує автор в стінах найбільшої книгозбірні Буковини.

Шевченко Георгій  Петровича -  член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України, лауреат  літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича 2010 року, дипломант конкурсу поезії «За мир» 2002 року.

Георгій Петрович народився 31 березня 1937 року  на Кіровоградщині. З 1983 року він живе і працює в Чернівцях. З-під пера письменника вийшло багато книг та публікацій: «Веселики», «Моя магістраль», «Харко Чепіга», «Лелеча пам’ять», «На чорнім базальті болю», «Дивина молодого вина», «Білий кінь Івана Іваніва», «Неприборканий вигнанець», «Веселий березень», «Свято першого яєчка» та інші. Читачі та гості заходу здійснили мультимедійну подорож  у «Світ творчості Георгія Шевченка» та мандрували сторінками книги «Лісові жмурки».

Минулого року письменник відсвяткував свій 75-річний ювілей та вихід нових дитячих книг:  «Лісові жмурки» та «Чернівці. Легенди і перекази рідного міста».

В книжці «Лісові жмурки» автор розповідає про природу та веселі пригоди грибів. Георгій Петрович дуже закоханий у природу та сам завзятий грибник.

На презентацію книги до бібліотеки завітали учні 4-А класу ЗОШ № 5 під керівництвом вчителя-класовода Ванджури Л. В. та 3-В класу ЗОШ № 2 під керівництвом вчителя-класовода Руссу Т. Д.. Маленькі читачі, учні ЗОШ № 5, підготували театралізовану виставу за віршем «Лісові жмурки», який ввійшов до однойменної книги. Читайлики, одягнені в костюми грибів  співали, танцювали гопака та розказували вірші. Присутніх на заході вразила та розчулила гра на скрипці учениці 4-А класу ЗОШ № 5 Черкез Еріки, яка є дипломантом Всеукраїнського дитячо-юнацького конкурсу «Бурштинові нотки».

Читачі познайомились з книгами Георгія Петровича, представленими на книжковій виставці «Майстри пера Буковини - дітям», підготовленій бібліотекарями відділу обслуговування дошкільників та учнів 1-4 класів Маринчук В. І. та Ковалець Н. П..

Привітали Георгія Шевченка  знані люди нашого краю: журналіст та письменник Юхим Гусар, дитячий  письменник Василь Мельник, письменники Віктор Обдуленко і Віталій Демченко та представник Видавничого Дому «Букрек», в якому побачила світ книга «Лісові жмурки».

Г. П. Шевченко подарував бібліотеці свої нові дитячі книги з автографом:  «Чернівці. Легенди і перекази рідного краю» і «Лісові жмурки».

Книжки Георгія Шевченка заряджають маленькі душі добротою, засівють у їх серця любов до природи та життя.

Тетяна Дудчак, головний бібліотекар

Чернівецької обласної бібліотеки для дітей

Григорій Шабашкевич «На верхній палубі ковчега»

Довгі роки відомий журналіст Григорій Шабашкевич поєднував улюблену роботу в газеті з власною творчою діяльністю. Попри щоденні матеріали для газети «Радянська Буковина» він писав дещо і «для себе». Та всі ці твори, через брак часу та надзвичайну вимогливість до себе як до автора, здебільшого залишались закритими в шухляді. І тільки зараз, через двадцять-тридцять років після написання, твори Григорія Львовича вдалося сформувати в збірку і видати для широкого кола читачів.

До книги «На верхній палубі ковчега» увійшли повісті та оповідання, написані Григорієм Шабашкевичем, а також спогади про автора. Зібрані в цій книзі розповіді порушують завжди актуальні морально-етичні проблеми, а дійові особи постають у реальному зображенні, без жодної тіні героїзації. Хоча в той час творити правдиві образи теж було мужністю. Автор простежує становлення характерів та ідеалів, протилежність поглядів, рівні духовного росту своїх героїв, випробовує їх і тим самим надає можливість читачу робити власні висновки про те, чим по-справжньому багата людина. Крізь усі розповіді проходить ледь помітна, але завжди відчутна лінія моральності і вічної правди про те, що порядність та чесність в людських стосунках повинні цінуватись і завжди бути на першому місці.

Георгій Шевченко «Лісові жмурки»

Збірка віршів «Лісові жмурки» Георгія Шевченка відкриває для малечі цікавий, різноманітний та сповнений загадок світ, а його дійові особи стануть для дітей справжніми друзями. Крім того, ця книга буде не тільки цікавою а й корисною. Адже діти будуть мати змогу дізнатися про те, як виглядають і називаються гриби, які ростуть в буковинських лісах.

Гарною літературною подією ІІІ Київської міжнародної книжкової виставки «Книжкові контракти» стала презентація за  участю голови Наглядової ради Міжнародного благодійного Фонду « Україна 3000» Катерини Ющенко книг серії «Третє тисячоліття: українська поезія». Лише торік спільно з видавничим домом «Букрек» Фонд заснував  цю серію, а вже світ побачило дві книги  добротної поезії.

Відкриває серію вибране лауреата Шевченківської премії Леоніда Талалая під назвою – «Безпритульна течія» (2011 рік).

Друга книга з серії – «Божественний вітер» поета-вісімдесятника, лауреата Шевченківської премії Ігоря Римарука (2012 рік). Збірка вмістила все, написане поетом у ІІІ тисячолітті і збережене спадкоємцем та упорядником дружиною Ларисою Андрієвською-Римарук, а це посмертні твори, раніше невидані, й незавершені матеріали.

Читачі під час презентації висловлювали вдячність Фонду за фінансову підтримку видання кращого поетичного доробку українських авторів.

На фото: голова Наглядової ради Фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко під час презентації поетичних книг.

Захід №1

Захід №2

За словами директорки видавництва «Букрек» Дарини Максимець, видання налічує більше 20 тисяч казок з Галичини, Наддніпрянщини, Закарпаття, Поділля, Буковини тощо. Саме цю працю планується подати в якості претендента на об’єкт нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

«Сьогодні ми робимо перші кроки до здійснення цього задуму – готуємо документи. Нам допомагає в цьому Чернівецький національний університет, який уже отримав звання об’єкта матеріальної спадщини ЮНЕСКО. Також необхідно перекласти ці книги англійською мовою, - зазначила видавець. – Наразі ми отримали пропозицію допомоги від Дрогобицького педагогічного університету. Оскільки фінансування на подібну роботу практично немає, переклад декількох томів із серії «Українські народні казки» здійснять студенти цього закладу».

Дарина Максимець також наголосила: зібрані Миколою Зінчуком казки – це духовна спадщина українського народу, яка має бути відома і в Україні, і за кордоном.

Я довго збиралася з думками перш ніж почати статтю, адже так складно і дуже важливо сказати нове, свіже слово про людино-подію, про яку вже чимало розповіли мої колеги на шпальтах знаних обласних та районних газет. Мені ж хотілося не шаблонного звітно-статистичного матеріалу, а все-таки глибшого занурення в атмосферу архаїчного, народно-обрядового «Таїнства світлогопразника» та пізнання новелі-стично-публіцистичного «Перевесла»* – такі назви-імена дали своїм творчим дітищам відомий буковинський письменник Іван Нагірняк та його дружина, талановитий педагог, майстриня-рукодільниця Євгенія Нагірняк, для якої збірочка дитячих оповідань «Таїнство…» стала дебютом і новим досвідом у цьому літературному жанрі.Обидві книги побачили світ у чернівецькому видавничому домі «Букрек», а 12 жовтня (саме напередодні великого православного свята Покрови) у конференц-залі Дністровської ГАЕС у широкому колі друзів, приятелів, колег-журналістів-письменників, шанувальників художнього слова відбулися хрестини-презентація Нагірнякових новотворів, яких у творчому доробку автора відтепер налічується 17. Близько 100 художніх нарисів він написав про своїх земляків та гідробудівців – неповторних майстрів своєї справи, які зводять унікальний об’єкт на Дністрі, вкладаючи у нього душу і розум: «…вся ота енергетика була б мертвою, якби не енергія сердець тисяч людей, їхні знання, вміння, професіоналізм», – говорить автор про тих, із ким він щодня вітається а чи просто бачиться на будові. «Мабуть, не минає і року без нової книги чи то прози, чи драматургії, чи публіцистики або ж документалістики письменника з Новодністровська Івана Нагірняка. […] Нова книга складається з багатьох розділів, де представлено новели й оповідання, нариси, мистецький доробок – рецензії, огляди і, нарешті, відгуки на його книги, творчі вечори, презентації в Новодністровську, Сокирянах, Чернівцях, Києві. Погодьтеся, помістити таку різножанровість під одною книжковою обкладинкою – справа не з простих», – пише у своїй передмові до «Перевесла» давній приятель Івана Семеновича, редактор цього солідного (майже енциклопедичного) видання, Заслужений діяч мистецтв України Мирослав Лазарук. У змістовне й емоційно-настроєве наповнення презентації вклала усю свою творчу вдачу колега по перу Івана Нагірняка, ведуча вечора, поетеса Інна Гончар, залучаючи до вітального слова усіх запрошених гостей: генерального директора Консорціуму «НВО «Укргідроенергобуд» Юрія Бондаренка – за сприяння цієї людини книги вийшли у світ, односельчанина та головного інженера філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолія Жука, авторку художнього оформлення двох нових Нагірнякових збірок Раїсу Рязанову (ця талановита майстриня пензля також працювала і над перевиданням дитячої книги М. Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес»), художника-ілюстратора «Таїнства світлого празника» Валентину Ярову, колег-журналістів із Сокирян Ка-терину Тищенко, Олександра Чорного, Костянтина Савченка, творчий колектив новодністровської телерадіокомпанії «На своїй хвилі», який забезпечив інформаційну підтримку цього свята Книги. Вітали свого давнього друга і поважна делегація із Чернівців у складі Михайла Брозинського, Юхима Гусара, Анатолія Ісака, Мирослава Лазарука, Василя Довгого, технолога видавництва «Букрек» Артема Мацерука, представника облради Валерія Унгуряну; і відомий майстер слова, поет, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк, і представники новодністровської міської влади С. М. Лазаренко таН. І. Кримняк. На вечорі звучали уривки вибраних творів автора у виконанні молодої поетеси і землячки Івана Семеновича Інни Руснак, яка до того ж презентувала творчому подружжю Нагірняків свій вірш-присвяту; учениці 11 класу Новодністровської гімназії та палкої шанувальниці його творчості Валентині Мельничук прийшовся до вподоби уривок оповідання з книги «Таїнство світлого празника»; лунали музичні композиції на слова Нагірняка у виконанні гості з Івано-Франківська Зої Слободян, талановитого новодністровського композитора Михайла Рожка, тріо «Натхнення», Григорія Середюка, відомого маестро Сокирянщини Михайла Мафтуляка, і за традицією творчих Нагірнякових зустрічей вечір-презентацію було завершено піснею на його слова, яка вже стала майже офіційним гімном Новодністровська, «Місто моєї юності» у виконанні Антоніни Камбур та Лариси Григорчук.

Насамкінець Іван Семенович подякував усім, хто пліч-о-пліч працював із ним над книгами, зокрема фотохудожникам Володимиру Жуку, Валентину Кушніру, Володимиру та Олексію Шпиркам, ведучій незабутньої презентації Інні Гончар за душевність і теплоту, а також усім тим, хто прийшов підтримати його у цей важливий для нього день.…Кілька вечорів мені знадобилося, аби перечитати ці дві книги від першої літери і до останньої крапки. І перегорнувши кінцеву сторінку «Перевесла», чомусь мимоволі звернула увагу на фото зворотнього боку обкладинки. Чи випадковим був вибір Івана Семеновича саме цієї світлини, у якій вбачається особливий, філософський підтекст? Залізнична колія, яка виблискує у променях сонця і ховається за горизонт, можливо, натякає нам на те, що у кожного з нас своя колія і свій дороговказ, який не дасть схибити на обраному шляху…P.S. Днями до редакції «Нашої газети» першою ластівкою надійшов і перший читацький відгук на книги
І. Нагірняка від А. Перколаби, в якому йдеться про вартісність його нових літературно-художніх видань для сучасних поколінь: «Прочитавши книжечку дитячих оповідань «Таїнство світлого празника», я отримала величезне задоволення, адже у цих невигаданих життєвих історіях є повага до старших, любов до природи, турбота про менших. Я пригадала все своє дитинство, часом на очі мимоволі набігали сльози, а вигадливі дитячі пустощі змушували мене усміхнутися. Ця книжечка буде цікавою і корисною не лише для дітей, а й для їхніх батьків, бабусь і дідусів. Низький уклін авторам за те, що дбають про духовний розвиток наших дітей. Зараз із захопленням перечитую «Перевесло», у якому автор зібрав усе найкраще – людські долі, новели, пісні, вірші. Висловлюю Вам, Іване Семеновичу та Євгеніє Семенівно, свою вдячність і повагу за Вашу гарну і добру справу!»

*Перевесло – жгут зі скрученої соломи для перев’язування снопів (акад. тлум. словник укр. мови); у переносному значенні – те, що об’єднує, пов’язує.
Лідія ЖЕЛЄЗНА,
член НСЖУ
м. Новодністровськ

Швейцарський прапор замайорів у Чернівцях над Німецьким домом у ці дні неспроста. Він закликає всіх відвідати мистецьку виставку у залі австрійсько-ні­мецького товариства. Її автор – Любомир Т. Винник (нім. Lubomir T. Winnik), швейцарський журналіст, письменник, художник, картуніст, фотограф українського походження, член Спілки журналістів Швейцарії та Міжнародної Федерації журналістів, працює у новому сучасному стилі картун. Це щось подібне до звичних для нас карикатур, але більш саркастичне, вагоміше і в змісті, і в самому малюванні. Чимось нагадує важку артилерію, що прицільно б’є по абсурдах нинішнього світу. Чого вартий лише малюнок, на якому пилосос під назвою «Іслам» поглинає карту Швейцарії, чи наша Верховна Рада, яка крізь збільшуване скло не може знайти українську мову в Україні. Чудове аналітично-гумористичне образне мислення і вправна рука художника дають можливість Любомиру Виннику бути знаним у Європі картуністом. «Картун – свого роду рисована притча, сучасна проблематична карикатура», — так характеризує стиль картуну і сам митець. Відвідувачі звернули увагу і на графічні роботи унікальної дерев’яної архітектури – церкви Західної України. Більшість з них зникла з української карти в часи войовничого атеїзму, але продовжує жити на його деталізованих малюнках.Любомир Винник чи не перший, хто протоптує доріжку бізнесової і культурної співпраці від Швейцарії до України. Як справжній патріот не лише бажає добра своїй батьківщині, а й робить для цього конкретні справи. Виставка у Чернівцях – одна з них.
Дарина Максимець
На фото: під час відкриття виставки
Фото Тетяни Спориніної