«І у кожного зброя була за плечима»

«І у кожного зброя була за плечима»

Ти по-братерськи приятелюєш із чоловіком, у котрого на плечах погони ворога.
*
Ти зовсім юна і закохана в того, з яким плануєте побратися.
*
Ти, парубчак, покидаєш рідний дім через сварку з батьком.
*
Ти випускник вчительської семінарії і знаєш своє справжнє покликання. Проте ще одна Світова вирішує інакше.
*
Зовсім різні люди, здавалося б. І об’єднати їх можуть лише втрати: хтось у вирі підпільної боротьби загубить друга, з яким більше не стрінеться, хтось переживатиме смерть дружини, побратима-повстанця, а хтось зустрінеться із власною.
Так, цих героїв, їхніх коханих, рідних, сусідів і надто багато ворогів ви стрінете на сторінках книги Степана Лепеха (Степан Лепех) «І у кожного зброя була за плечима». Тут – динамічні короткі оповідки про довгі й куці життя багатьох людей. Тих, що люблять смачну їжу, розповідають цікаві історії, гучно сміються, кохаються, сваряться, витирають сльози, втрачають і неодмінно знаходять. Людей живих і справжніх: бо всі їхні історії цілком реальні – від імен до найдрібніших деталей.

Книга пахне справжністю.

Та поєднує їх не лише білизна паперу, на якому видрукувані їхні імена. Їх єднає боротьба. Для когось вона у влучно сказаному слові чи ж, навпаки, – у впертій мовчанці; для когось – у набраному вправними пальцями на друкарській машинці тексті або ж у цнотливо чистих листах; для когось у кулі, випущеній у власну скроню, а для когось у гранаті, кинутій у натовп ненависних гімнастерок. Але незмінно – «І у кожного зброя була за плечима».

Не здивуємо читача тим, що остання сторінка чи не кожної з історій – трагічна. Герої присвячують свою смерть простим речам: мати право на національну ідентифікацію у власній країні. Та попри, здавалося б, непереборний фаталізм, історії не мають гіркого присмаку. Вони живі, як говірка, якою послуговується автор. І смачні, як домашній хліб, що пахне затишком і омріяною свободою. Та, може, ми так легко читаємо їх, бо знаємо тепер, що боротьба була немарна? А як воно тоді – змагатися з системою, яка схиляє голови мільйонів, і не знати, що попереду ще майже пів століття борні за Незалежність?
Земне життя героїв переважно коротке. Зробімо вічною пам’ять про них.
Книга Степана Лепеха (Степан Лепех) «І у кожного зброя була за плечима» гармонійно вмістилася на книжкову полицю ВД «Букрек» (Видавничий Дім «Букрек»), доповнить і вашу.

Inna Kryvoruk, коректорка видання

Алла Ковтун «Сальдо великих грошей"

Алла Ковтун «Сальдо великих грошей.

Історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних»

Книга Алли Ковтун «Сальдо великих грошей: історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних», яка нещодавно побачила світ, – це історія про перший етап розвитку вітчизняної фінансово-банківської системи новітніх часів, це історія про перші зароблені мільйони, що, як відзначив один із героїв книги, «не діляться ні за допомогою калькулятора, ні за допомогою автомата Калашникова»…
Чому в Україні початку 90-х відбувалися саме такі зміни, а їх наслідки – значно гірші від очікувань? Тогочасні трансформації економіки та суспільства ще довго викликатимуть інтерес, як і дихотомія «гроші – влада». Неупереджений аналіз фінансово-банківської системи дозволяє відповісти на ці та багато інших питань, адже банки – саме ті структури, де зв’язок великих грошей та реальної влади найпомітніший.
Стисла розповідь про економічні здобутки та прорахунки тих часів вдало доповнена унікальними спогадами тих, хто брав участь у реальних змінах. Це робить книгу цінним ресурсом для конструктивних висновків та корисною для наступних поколінь: не тільки управлінців та банкірів, а й широкого кола читачів.

Ковтун Алла. Сальдо великих грошей: Історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних. К.–Чернівці: Букрек. 480 с. (Успіх і кар’єра)
ISBN 978-966-2082-22-13

Зелені чари

Зірка Мензатюк "Зелені чари"

Про що шепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси? Письменниця Зірка Мензатюк давно намагалася розгадати їхні таємниці: „вивчала" рослини лісу й лугу, дослухалась до народних переказів і легенд про відомі та незнані, поширені й дуже рідкісні рослини. „Зелені чари" саме про це - сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу.

У книзі розповідається про знані й маловідомі рослини України, пов’язані з ними легенди, повір’я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України – Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу приділено релігійним легендам про рослини, а також пов’язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з життя видатних українців.

Мензатюк З. З. Зелені чари : оповідання / Вид. друге, переробл. і доповн. - Чернівці : „Букрек", 2020. - 120 с. : іл.

ISBN 978-617-777-018-2

Презентація творчого доробку

12 березня 2020 року о 15:00 в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого (вул. Набережно-Хрещатицька, 1) відбудеться презентація Видавничого дому "Букрек", на якій представник видавництва Ігор Туржанський розкаже про наші книги, зокрема унікальне зібрання українських народних казок М. Зінчука, 10-томник О. Кобилянської, підручники та інші видання мовами нацмешин, звісно, про наших топових сучасних авторів (Зірка Мензатюк, О. Балабко, Тетяна Винник, Валентин Ткач, Галина Дацюк тощо). До речі, один з них - Олександр Балабко поспілкується з гостями заходу та розповість про свій творчий шлях і доробок особисто!
Анонс на сайті бібліотеки: https://nlu.org.ua/event.php?id=1430

Інтрига... звичайністю

Інтрига... звичайністю

Дзюба С. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер : Роман-серіал. Бувальщини. – Чернівці: Букрек, 2020. – 464 с.

Свого часу від незабутнього Петра Сороки почув про письменника, який усі свої книги приурочує дружині. Оригінальність? Звісно! Адже і в історії світового красного письменства такого, здається, ще не було.  Однак водномить мене цікавить не факт, а якість (в художньому плані) друків. І треба сказати, що Сергій Дзюба з Чернігова (в ролі присвячувача виступив саме він) тут теж опиняється у виграшному становищі. Себто літерат вміє заворожити читальників неповторністю слова.

І жанровим розмаїттям. Зрештою, поміркуйте самі. Трилогія «Душа на обличчі» про кленового бога Кракатунчика уже вийшла накладом понад 200 тисяч примірників. І не тільки в Україні, а й у Канаді та Казахстані. Автор отримав за ці три пригодницькі романи кілька престижних відзнак.

Також багатьом запам’яталися романи-серіали Сергія Дзюби «Ловець снів», «Як я був агентом ЦРУ», «Тато у декретній відпустці», «Заєць, мавка і кулемет», «Потягуськи»; збірки віршів, пародій та пісень (на одну з них –  книжку ста пісень «Примчу на білому коні» я писав рецензію); публіцистики, літературної критики, епістолярії…

На сприймачів написаного позитивно вплинуло те, що письменник не заграє з ними, а недидактично говорить про проблеми сьогочасся. (Часто-густо це відбувається на контекстовому рівні, що особливо заворожує.)

І ось перед нами з’являється новий роман-серіал. Логічне продовження вже вибраного колись шляху? Можна так ствердити, бо підстави існують. Але є й різниця. Істотна. Якщо раніше йшлося про дитяче сприймання чи певні містичні елементи, то вже цього разу гостра страва з літеросплетінь має детективний присмак.

Як там не було б, а саме в цьому й полягає суть справи. Бо детективний жанр має свою специфіку. Якщо від сучасних трилогій та тетралогій читачі вимагають карколомності сюжетів і вигадливості письма, то до детективів ставлення дещо інше. Якщо заплутаність тексту і далі показує своє всесилля, то стилістичні вимоги різняться. В пошані залишається простість викладу думки, але не спрощеність. Щось таке можемо угледіти на взірцях текстів Жоржа Сіменона чи Агати Крісті.

Зверну увагу і на таке. Досі у творах подібного спрямування ми мали свідомий крен у бік зображення роботи правоохоронних органів. Саме це було характерним для деяких творів Миколи Ярмолюка, Віктора Тимчука, Володимира Радовського, Володимира Лиса… Однак в останнього детективність – лише одна зі складових твору. І над нею вивищується психологізм, що є дуже потрібним явищем для сучасної прози.

Деякі елементи детективної прози існують і в романах Василя Шкляра на сучасну тематику, що в суміші з ненав’язливістю осмислення нинішності творить вибухову суміш. Усе це по-своєму переплітається і в романі-серіалі Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева…». Втім, детективність сюжету все ж переважає. Так, зрештою, і має бути, бо впливає специфічність.


Ще один цікавий момент. Відомий письменник Василь Слапчук у передмові до книги наголосив, що її головний герой – людина нинішнього тисячоліття, яку не варто порівнювати з Шерлоком Холмсом та Еркюлем Пуаро. З цим неможливо не погодитися. Та водночас мовлю й таке. Обидва знані літературні герої отримали свою велику популярність через переклади. А український твір інтерпретацій ще немає. Тому й порівняння виглядає якось сміховинно. Поки що можемо лише балакати, що Віталій Самарцев сумлінно робить свою справу, як і його знамениті попередники. Лише з врахуванням віянь часу, у якому живе, та особливостей свого характеру. Хоча ці обставини – не примха українського автора. Якщо вглибитися в історії буднів Шерлока Холмса, то вони неодмінно «заграють».

Слід, напевно, наголосити і на наступному. Шерлок Холмс і Еркюль Пуаро – географічно прив’язані. Але ця місцеприв’язаність має в собі ген певної випадковості. Якби автори вказали якесь інше місце дії, то нічого не змінилося б. А «Справи детектива Самарцева…» мають тільки чернігівську реєстрацію. І жодну іншу. Численні згадки про старовинне місто Чернігів чітко вказують на це.

Однак відчуття реальності подій з’являється не лише тому. Мимоволі починаєш думати, що приватний детектив є цілком реальною особою через… журналіста, якого (збіг обставин?) теж звуть Сергієм, як і автора роману. Бо ситуації, завдяки яким вони зустрічаються, таки трапляються у реалі.

Мені, скажімо, найбільше заімпонувала гра у шахи в розділі роману «Сицилійський захист». Чи не тому, що сам благоговію від переставляння фігур? Звичайністю повіває і від мандрування на пляж Десни у «Операції «Шапокляк». А от від появи моторошного дідугана у «Вампірі» чи старого жебрака в «Помсті Мальвіни» з’являється відчуття якоїсь театральності. Ні, це не означає, що такого не могло бути. Ймовірність існує, й не збираюся її заперечувати. Просто кожен має свою оцінку ситуації. Але в цілому такі словесні реверанси мають право на життя, якщо несуть у собі логічність дії. Доцільність переважає суб’єктивність сприймання.

Наступне. Книгу завершують ще три детективні історії. Якщо виходити з того, що вони не стосуються детектива Самарцева – головного героя роману-серіалу, то вони є ніби зайвиною у тканині книги. Але з таким висновком не поспішав би. Через кілька моментів. Розплутувача неймовірних історій немає, однак його друг-журналіст діє… Та й написане подається так, як в уже згадуваному творі, – своєрідний натяк на життєвий і творчий реал?

А тепер від узагальнених вражень перейдемо до виражальної конкретики, хоча вона не всіма сприймається позитивно. І відштовхнуся від того, що так миле серцю окремих «маркувальників». Уже було мовлено про відсутність у книзі вигадливих словесних конструкцій. Принаймні вони – непомітні на тлі добротного літературного мовлення. Але метафори, порівняння, епітети – не чужі для письма талановитого сіверянина зі степовим корінням (добродій Сергій народився на Полтавщині, а мешкає в Чернігові).

Не гадкую, що яко літературний критик, взявся за промінець голослівності. Наприклад, запам’ятав такі метафори, як «мобілка залементувала», «впливла о моїх «апартаментів», «бадьоро щебетала на кухні». Метафорика зі слідами звичайності. І як добре, що цей ряд доповнюють порівняння. Оті, що зі сполучниками й ті, що без них. Побудують у книзі й літературні тропи з елементами обох підвидів. «… зашипіла, мов розгнівана кобра», «цей неначе дійсно з потойбіччя», «… синя панчоха» – така вправна танцівниця». У книзі почесне місце займають й епітети: «рука диявола», «смертельний візит», «пастка для жука»… Інтрига… звичайністю.

Ген зворохоблення читальницької уяви має пейзажність у детективних оповідках. «Тож я із задоволенням занурився у прохолодну воду й швидко поплив за течією, дратуючи рибалок, котрі, як і детективи, обожнюють тишу». «За вікном панували непривітна пітьма й надокучлива тиша». «Вранці перший сніг таки випав, проте одразу ж розтанув». (Чогось надзвичайного у цьому живописанні словами не існує. Але… хочеться частіше уздрівати такі вдатності, хоч водночас розумію їх вторинність у детективності. Та вони – вкрай необхідні для показу творчого індивідуалізму автора, як і метафори, порівняння та епітети).

… А своєрідним трикрап’ям у розмислах про нову книгу письменника вважаю наступну сентенцію. Особливістю друку є доречна діалогічність. І, напевно, було б добре, якби вона, разом із моментами, про які вже йшлося, спонукала до появи кінематографічного варіанту роману-серіалу.

Ігор Фарина,

письменник, літературний критик,

м. Шумськ на Тернопільщині

 

 

У кращих традиціях Шерлока Холмса та Еркюля Пуаро

У кращих традиціях Шерлока Холмса

та Еркюля Пуаро

Дзюба Сергій. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер : Роман-серіал (бувальщини). – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2020. – 464 с.


Письменник Сергій Дзюба постійно дивує своїх читачів – і в рідній Україні, і за кордоном. Причому він дивовижним чином досягає успіху в усіх літературних жанрах, якими займається! Справа наразі не лише у значних накладах його 87 книг, перекладених 65 мовами і присвячених єдиній коханій Жінці – Тетяні Дзюбі (хоча й це – неймовірно). От і нинішнього року водночас у різних державах перевидано 30 його книжок загальним накладом понад 150 тисяч примірників. Авжеж, перевидано, бо люди їх справді читають, причому шанувальники творчості пана Сергія – різного віку (буквально від одного – до ста років!), професій, статків та уподобань.

Дітям дуже подобаються його казкова трилогія про пригоди кленового бога Кракатунчика «Душа на обличчі» (як на мене, це – рівень навіть не посереднього Гаррі Поттера, а Карлсона) і веселий роман-серіал «Потягуськи»; а дорослим – вірші про кохання (недарма автора називають «чернігівським Петраркою»), парадоксальна філософська лірика, гостросюжетні іронічні романи-серіали («Ловець снів», «Як я був агентом ЦРУ» та ін.), дотепні збірки пародій («Любов з тролейбусом», «Зима така маленька, мов японка» і «Кожній жінці хочеться… на Марс»), публіцистика («Замінований рай», «Життя між кулями»), пісні (зокрема «Батьку мій» у чудовому виконанні Павла Мрежука), рецензії («Несподівані зустрічі продовжують життя»), епістолярії («До світла»), радіоп’єси («Знайшла собі тата», «Привид»), вистави, есеї, інтерв’ю, нариси, подорожні нотатки, численні переклади українською з багатьох іноземних мов… Всього не перелічиш!

Звісно, Сергій Дзюба – яскрава особистість, він – активний, цілеспрямований, патріотичний, шляхетний та людяний. І це – не може не подобатися. Однак головні компоненти його успіху – оригінальний, легкий (летючий!), не нудний авторський стиль; потужна позитивна енергетика, яка виникає просто з першої сторінки книжки і не зникає до останнього, фінального речення; неймовірна особлива душевність та чарівність; а також – блискуче почуття гумору.

Наразі побачила світ нова (87-ма) книжка Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер». Це один із найулюбленіших його жанрів – роман-серіал, тільки цього разу маємо не любовні пригоди, містику чи мандри, а збірку іронічних детективів, об’єднаних одним диво-героєм – приватним детективом Віталієм Самарцевим. Власне, Віталій – молода людина XXI століття, тому не варто порівнювати його зі славнозвісними Шерлоком Холмсом і Еркюлем Пуаро. У них – різі методи, погляди, світобачення… Самарцев – поспішає жити, він – швидкий, мов реактивний літак, і водночас – напрочуд симпатичний, дотепний та галантний. Тому  й не почувається самотнім, а щиро радіє життю та захоплюється жінками. Для них  готовий якщо не місяць із неба дістати, то принаймні розплутати чергову таємничу головоломку, нерідко небезпечну, немов гостро заточений ніж.

Адже ці сучасні детективні історії – дивовижні і приголомшливі! Несподіване зникнення відомого чернігівського бізнесмена, зухвале викрадення маленької Аліси, жахливий полтергейст в оселі молодого подружжя, кримінальний курортний роман, рандеву зі справжніми вампірами... В епіцентрі цих карколомних подій – кмітливий, іронічний та благородний приватний детектив Віталій Самарцев, який покладається виключно на власний інтелект і фортуну. Втім, заради справедливості, скажемо, що й друзі у нього – напрочуд надійні: красуня та розумниця Яруся, неперевершений знавець комп’ютерних технологій Льоня та проникливий професіонал-поліцейський з «убійного відділу» – майор Воронов, а ще – журналіст Сергій, який і увічнює всі ці неймовірні пригоди свого відчайдушного приятеля (можливо, Сергій Дзюба, бо все описане тут – бувальщини, що трапилися в реальному житті).


Взагалі, у цьому й полягає основна родзинка романів-серіалів Сергія Дзюби, що дивовижні історії відбуваються насправді й зафіксовані «на межі» журналістики та літератури. Саме правдоподібність, підтверджена багатьма, здавалося б, дрібними  деталями і викликає таку довіру та вдячність читачів. Але, на відміну від вигаданих і надто одноманітних перипетій у нудно пересічних та банальних романах Мариніної, Донцової та іже з ними, Дзюба пропонує нам нетривіальні, свіжі рішення, незабутні враження й захоплюючі, майстерні сюжети, вихоплені з гущі самого життя.

Причому не менш цікаві й бувальщини, які завершують книжку вже після усіх вражаючих пригод приватного детектива Віталія Самарцева. Це – окремо подані історії «Щасливе… пограбування», «Ідеальний злочин» та «Пані кілер», котрі, по суті, не закінчуються хепі-ендом, однак зачудовують своєю оригінальністю. Адже «Ідеальний злочин» – це цілком реальний та хитромудрий посібник, як не просто захиститися від страшного й підступного маніяка, а й назавжди покарати його… Натомість «Пані кілер» – історія привабливої молодої жінки, що обрала собі дуже рідкісну й небезпечну «професію». Вона виконує завдання спецслужб, блискавично вкорочуючи віку усіляким «потворам»; і роблять це дивовижно красиві, вишукано довгі та вправні «пальчики піаністки». Розповідаючи про її життя, автор свідомо не коментує почуте – моторошне оповідання звучить, як прониклива сповідь заможної та, попри таке дуже бурхливе життя, досі ще молодої, вродливої й начебто щасливої жінки, котра, правда, через постійну небезпеку не може мати дітей і не висипається ночами…

Безперечно, що всі ці детективні історії варті екранізації – вийшов би цікавий, оригінальний, дійсно захоплюючий телесеріал «Справи детектива Самарцева», та й непересічні пригодницькі кінофільми (наприклад, «Ідеальний злочин», «Пані кілер») можна вдало і дуже успішно поставити. Тим більше, вітчизняний кінематограф все-таки почав потроху оживати, поки що завдяки якомусь державному фінансуванню.

Що ж, вітаю автора з книжкою, яка, звісно, користуватиметься попитом. Така література – теж важлива й потрібна, адже заохочує до читання широкий загал, тож не залежуватиметься і на бібліотечних полицях. Та ще й усі події відбуваються в рідному для автора Чернігові, де мешкають і персонажі цього незвичайного роману. Головне, роман-серіал написаний у кращих традиціях Шерлока Холмса та Еркюля Пуаро!

Втім, тепер я вже думаю: чим вразить читачів Сергій Дзюба у своїй наступній книжці? Надто вже він непередбачуваний: після книги ста пісень «Примчу на білому коні», поетичних книг в Іспанії, Болівії («Голоси двох поетів») і Румунії («Береги»), створених разом із Тетяною Дзюбою, враз переклав із друзями з казахської та видав в Україні знаменитий роман Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» (720 сторінок), а потім… упорядкував дивовижно вишукану книжку «До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Дзюбі» (628 сторінок). Можете собі уявити? А я ж маю змогу все оце цьогорічне, свіжісіньке добро потримати в руках!

Втім, залишимо інтригу для вдячних читачів, бо добродій Сергій уже готує свій новий вражаючий сюрприз.

Василь Слапчук,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

почесний громадянин Луцька і Волині

"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

 

"Караван книжок" у Мольницькій ЗОШ

"Караван книжок" прибув у Мольницьку школу. Працівниця "Букреку" Ольга Бризицька та авторка Serafima Crigan розповідають школярам про літературу та дарують книги найкращим читачам.

 


"Караван книжок"

 

"Караван  книжок" у Чудейській ЗОШ

"Караван книжок", який видавничий дім "Букрек" започаткував у День рідної мови, доїхав до Чудейської ЗОШ N 1. Її директор Раду Петришеску та його заступниця Олена Іліуц надали списки тих школярів, котрі найкраще написали диктант рідною румунською мовою. "БУКРЕК" відзначив їх книжковими подарунками. Авторка підручників Серафима Криган розповіла учням цікаві факти із творчості класиків румунської літератури.

 


Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі"

У видавництві "Букрек" вийшла книга буковинки, яка зараз проживає в Йорданії, письменниці Даші Альтаравнех "Унікальність у тобі".

З анотації стає зрозуміло, що книга написана для натхнення з позитивними налаштуваннями на успіх.

"Книга, яка надихає і мотивує на успіх. Книга, яка налаштовує позитивно й розповідає, як стати кращою версією себе, як вибрати власний стиль, упорядкувати не лише гардероб, а й життя, а також розкрити внутрішній потенціал. Ви знайдете багато корисних практичних технік, які допоможуть краще пізнати мистецтво, літературу, світ моди та краси. Упевнені – ви будете особливою і зможете надихати інших! Головне – пам’ятайте: коли ми любимо те, що робимо, тоді знайдемо для цього час." - зазначено в анотації видання.

Ви дізнаєтеся, як швидко позбутися невпевненості, зрозумієте, наскільки важливо знайти своє справжнє призначення, зможете повірити в свою унікальність, навчитеся цінувати все те, що маєте і любите. А також володіти собою, мистецтвом говорити "ні" й дослухатися до внутрішнього голосу.
Заварюйте каву й вмощуйтесь зручніше - тут багато цікавого!