sl1 sl2 sl3

Чарівна гра в слова або Капетефеха

Про книжку "Чарівні слова" Зірки Мензатюк, що увійшла до довгого списку Дитячої Книги року розповідає член журі Ольга Герасим'юк.


Досі пам'ятаю свою першу вчительку і її уроки. Наприклад, вона казала: "Запам'ятайте слово "капетефеха". Воно нічого не значить. Воно просто допоможе вам усе життя точно знати, яку літеру - "с" чи "з" писати перед приголосними на початку слова. Перед КаПеТеФеХа - лише "с"!".

За все життя я особисто зробила багато помилок, але благословенна "капетефеха" жоден раз мене не підвела.

І не кажіть, що це дрібне. Магічна формула-шпаргалка часто допомагала почуватися на висоті, бо завжди й сама суджу багато про людей з того, як вони пишуть.

Це дало відчуття певності й спокою - і не лише на іспитах.

Низку всіх вигод можу безкінечно донизувати - хай вони й дивно звучатимуть для тих, хто не вважає, що мова - це так уже й багато значить.

Я тут буду говорити завжди з позиції - не просто багато значить, а - визначає дуже багато потрібного для повноцінного життя.

От я й читала книжку Зірки Мензатюк "Чарівні слова", думаючи саме так.

Читачі дошкільного віку та початкових шкільних років, гортаючи яскраві сторінки в розсипах весело вималюваних літер (художниця - Корнелія Коляджин - також бавилася) отримують корисний і дотепний спосіб не зненавидіти мовні правила й не засохнути від нудьги, зазубрюючи різницю між синонімами та антонімами, префіксами й суфіксами, вимовляючи страшне "паліндром", а вже годі й згадувати про всі ті глухі, шиплячі та дзвінкі…

Зірка Захаріївна - авторка багатьох дитячих книжок, і всі вони пишуться нею так, щоби між розваг та забав малий читач вичитав для себе корисну інформацію, запам'ятав якусь приказку чи факт, просто граючи гру, запропоновану письменницею.

Так вона написала й "Чарівні слова".

Вивчити йотовані вочевидь веселіше, коли героєві книжки замість "йакогось мйача", "йіжака" ,"йаблука" та "вйуна" добрі друзі "я","ї" та "ю" допоможуть все зробити простішим.

Глуха казочка, дзвінка казочка й шипляча - це однозначно цікавіше й помічніше, ніж зубрити перелік звуків, та й запам'ятовується ця наука, як картинки. (Так ми колись уявляли "капетефеху" як таку товсту глуху бабу, що не чує звука "з").

Легкі прозорі сюжети.

З відьмою, що почала шукати в чаклунських книгах, де над "і" бракує крапки,- щоби завершити зло.

Із запрошенням на великий бал іноземців "електрики","математики", "фізики" та інших гостей в українській мові, що така гостинна - аж стали в ній давно-давно своїми такі наші, українські, слова як "герой" та "мальва", хоч і не забувають своє грецьке та латинське походження.

Герой книжки захоплюється цією магічною грою - а разом із ним і, впевнена, старші члени сім'ї теж утягнуться в це несподіване пізнання мови, яку зараз почали по-іншому вивчати, бо часи, коли покоління батьків і бабусь із дідусями вчилися, не дуже їх до цього заохочували.

Наприкінці, вже просто на закуску, Васильку стає ясно, що він царевич - і не лише тому, що він усіх помирив, а ще й тому, що й названий він простим іменем Вася невипадково, а зі смислом. Та це вже тема іншого уроку, який, напевне, авторка вже готує.

Книжка-гра, легенька, корисна, доброзичлива, стане в пригоді в наших родинах.

Ольга Герасим'юк, журналістка, телеведуча

Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/features-41972110