«І все довкіл – святочне, українне»
«Боже, як хочеться світла в нашому українському літописі!» - так колись мудро зауважив Володимир Іларіонович Михайловський. Ці слова є влучними і до щойно виданої книги Віталія Колодія «У світлотінях летючої миті. Афоризми і максими буднів. »/ Чернівці: Букрек, 2014.
Ім’я Віталія Дем’яновича Колодія - українського письменника: прозаїка, поета, перекладача, драматурга, публіциста - вагоме і відоме на міжнародному поетичному просторі. Але нинішнім виданням поет сповідується перед читачем у новій для нього своєрідній художній формі про духовний світ людини та її постійні пошуки життєвих доріг.
Вишукана поезія В.Колодія загалом настільки афористична і чуттєва, що справді вражає кожним словом у рядках і між ними:
Крізь таїну уява йде –
шукати правди й суті.
Іде до світла і людей,
А входить…глибше в сутінь.
Унеможливити неможливе напевне вдається лише митцям. Віталій Дем’янович зауважує:
Ранок. Йдуть дощі полинні,
Неоглядно, безбережно.
З краю в край по Україні
Плаче наша незалежність.
«Нас постійно проймають різнозначувані миті нескінченного часу. Простори зусебіччя обіймають доторками нас. Чим глибше ми осягаємо їхню сутність, тим наповненішим і значимішим стає наше життя» , - так звертається автор до читача.
Читаючи «афоризми і максимуми буднів», оці доторки простору відчуваємо у погляді «Ангела дня», який «убік відвівши очі, смиренно жде, що скаже Ангел ночі», де постійно «навчає нас життєвий часоплин», де «в радості і печалі чередою все твоє – за миттю промина», «крізь сито досвіду просіємо набуте» і якби не було нестерпно, все-таки «від болю промінь запаліть, якщо довкола тьма!».
Душа постійно у молитві за Україну і ніколи б не хотіла дочекатися тих часів, щоб прощалася з «Вкраїною Вкраїна, розводячи нам руки на хрести».
Поет застерігає і можновладців : «Гей, веслярі, порада вам одна: не надто вже розхитуйте човна!», «ця революція проникла в долі всім. А втім, що ж залишилося «І мертвим, і живим?»… і звертається до щирих, світлих душею українців:
Не опустись до тих, що на престолі,
не вознеси над бідним і малим.
Не вподобися зверхникам дрібним,
Яких тепер наплоджено, як молі.
Звичайно, з кожною сторінкою, з кожним новим прочитанням мудрого та виваженого слова Віталія Колодія щасливий тим, що така геніальна людина живе тут , поруч, у наших славних Чернівцях.
Директор «Видавничого Дому Букрек» Дарина Туз-Максимець втішена, що саме у видавництві побачила світ вже 12 авторська книга Віталія Дем’яновича і також три поетичні книги в його перекладах з румунської мови у серії «Європейська поезія»: Міхай Емінеску «Лучафер», Мірча Лютик «У світлі сповідань», Кароліна Іліка « 13 поезій(подвійних) про кохання: коротка поема про довге моє життя».
«Книга «У світлотінях летючої миті», - зауважує Дарина Степанівна, відкриває нам нову іпостась Віталія Дем’яновича. Ми знайомі з його великими поетичними формами глибокої поезії. Віталій Колодій серед найпотужніших поетів України є класиком за життя. Його творчий доробок не лише рецензують, а й досліджують українські науковці.
Нова книга відрізняється від попередніх тим, що автор виступає в нових поетичних жанрах, філософськими та аналітичними афоризмами, підкреслює нам, що той світ, в якому ми живемо, все-таки дає нам багато мудрості. Можливо, особливий жанр у поета зародився тому, що наш час надто динамічний і люди не мають змоги читати довгі поезії.
Але це направду - дуже добре, вони легко запам’ятовуються і закарбовуються у душі назавжди.
Ми й надалі з радістю будемо друкувати нові книги Віталія Дем’яновича , чекаємо завжди на новизну творів нашого шанованого автора».
У кожній миті все-таки намагаймося вбачати світло у «максимумах буднів», яке поведе у мирне, радісне майбуття, де «Надія, Віра і Любов очікують» і «тиха молитва звучить почутніш за все на світі». Бо як стверджує Віталій Колодій:
І все довкіл – святочне, українне,
простелене в наш будень крізь роки –
Не всує засвіт мовлено: «Не згине!
Ми – є . З правіку ми. І – на віки!»
Олена Логінова
