Токарна справа

Новинка видавництва!

Базь О.С., Захаренко Г.С. Токарна справа. Частина 1: навчальний посібник. Чернівці: Букрек, 2020. 232 с.: іл.
ISBN 978-617-7770-93-9

У навчальному посібнику описано обладнання, інструменти, пристрої та прийоми виконання токарних операцій, якими повинен володіти спеціаліст ІІ-ІІІ розрядів.
Подано відомості про основні типи токарної обробки, а також види, причини виникнення і способи запобігання браку, організацію робочого місця і безпеку роботи під час виконання різноманітних токарних робіт.
Посібник «Токарна справа» призначений для підготовки за професією «Токар» ІІ-ІІІ розряду у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Буктрейлер до "Одна з нас"

"Одна з нас"

Книга «Одна з нас», надрукована у видавничому домі «Букрек» за підтримки Українського культурного фонду, не розповість про те, як побороти утиски за ґендерною ознакою чи правильно ставитися до людей з інвалідністю. Тут — пост-історії про шлях, боротьбу й успіх сучасних українських жінок: тих, чиї можливості не вдалося обмежити нікому.

Дивіться буктрейл до видання на нашому YouTube-каналі за посиланням:

https://bit.ly/2SwUp5Q


Одна з нас

"Одна з нас"

«Одна з нас» – унікальне видання, де зібрані історії жінок, що творять інклюзивний культурний простір України. Нині на фоні глянцевої історії губляться особистості жінок, які вносять свій унікальний вклад у розвиток української культури, тим більше коли йдеться про жінок з інвалідністю. Гендерні стереотипи обмежують діяльність жінок певними сферами, серед яких «чисто жіночі» професії, певні заняття, домашня робота. Натомість ми маємо командирок батальйонів у ЗСУ і командирок першої жіночої чоти в ліцеї імені Івана Богуна.  Стереотипи роблять жіночий світ невидимим і непоцінованим. Між тим тисячі жінок (і жінок з інвалідністю), наших сучасниць, заслуговують на увагу.

«Одна з нас» – видання, у якому 50 жінок розкажуть свою історію, а тисячі зможуть її прочитати і почути. Авторка Проєкту, журналістка Галина Дацюк і сама впродовж багатьох років бореться з важким захворюванням, проте не втрачає професійного та життєвого запалу. Усі історії видання – життєствердні, оптимістичні, вчать не зупинятися попри все.  Героїні книги попередньо були учасницями авторської передачі Галини Дацюк «Моя Історія», що звучить у прямому ефірі «Радіо Культура».

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду.

"Буковинчики"

"БУКОВИНЧИКИ"

Книга для читання дітям


Там, де птахи літають високо-високо і наймелодійніше шумлять трави. Там, де вода гірської річки білою піною б’ється об каміння, а м’яка вата хмар вкриває найблакитніше небо. Де падають свіжі дощі, що проникають у легені з кожним подихом, де горять найвищі ватри і хочеться наспівувати найгарніших пісень.
Там, де ти – завжди дитина, і крізь перші сутінки чутно бабусин голос, який кличе вечеряти.
Книга «Буковинчики» про Буковину? Неодмінно. Але більше вона про дім. Той, де повчають, сварять, хвалять, підтримують, співпереживають, розказують про мудре і вічне, показують справжній світ. І дарують всю любов, яку лишень мають.
Гайда додому – тебе вже зачекалися!
*

Якою мовою тут розмовляють?

*
Відповідь проста – рідною.
Дідусь Федькович навчить слів, які мусить знати кожен буковинчик – їх ви могли чути від своїх бабусь та дідусів. Тут говорять колоритно і щиро, співають найніжніші колисанки, розказують найцікавіші казки, тарабанять скоромовки, лепечуть, цвенькають, жебонять і навіть щебечуть. Не вірите? Михайло Івасюк переконує:
Чи тому, що я теж люблю мову пташину
Й можу слухать її день і ніч без упину?
Є тут також переклади про фантастичні світи Міхая Емінеску та Елієзера Штейнбарга і подорожі між «зеленими» ерами Мірчі Лютика та Іліє Тудора Зегрі.
Ось і я із лісу вийшов –
Мов з одної ери в іншу.
Поговоріть з книгою. Вона стукає до вас строкатими словами.
*

Кого тут зустрінете?
*
Завдяки кропіткій і натхненній роботі упорядниці Олександри Поляк (Депутат) (Oleksandra Polyak) на сторінках «Буковинчиків» відображено понад 150 років літературної історії краю.
Ми читаємо барвисту говірку Євгенії Ярошинської та Домки Ботушанської і знайомимося з медовими ароматними віршами Василя Фольварочного й найсмачнішими текстами Зірки Мензатюк.
Не всі, чиї імена згадуються у книзі, називають Буковину своєю батьківщиною. Як-от у Марії Матіос:
І спитала квітка квітку:
– Прошу пані, ви є звідки?
– Я з верха.
– А я з долини.
Та обидві з України.
Проте усіх пов’язує дитинна любов до краю, якою бринить кожне слово. Чи ж можна не закохатися після прочитання Ірини Вільде?
У моїй стороні під цю пору колишуться по крутих польових доріжках (чи буду ще коли ними ходити?) навантажені хлібом вози. Удосвіта скриплять колодязі, вечорами линуть сині димочки до неба. У моїй стороні осінь ступає в червоних сап’янцях, заквітчана у соняшники і китиці винограду, підхмелена на весіллях.
Не журіться, якщо не впізнаєте чиїхось імен. Упорядниця завбачливо розповість про них. Лишень перегорніть останню оповідку.

Не можемо не згадати й тих, чиї імена не з’являються на сторінках книги, проте у їхній любові та пошані до краю ми переконані. Це Благодійний фонд «Кращим бути» (БФ Кращим БУТИ), який підтримав проєкт «Буковинчики». Книга вийшла коштом меценатів Романа Клічука (Роман Клічук) (ТОВ «Рома»), Володимира Мороза (ТОВ «Чернівціжитлобуд»), Юрія Пислара (компанія «DirectAuto»), Оксани Філіпової (Oksana Filipova) (компанія «Мультимедіа»), Руслана Гуменного (клініка пластичної хірургії «PlastArt»), Василя Зазуляка (будівельна компанія «Водограй») й Ігоря Мисевича (ПП «Артон»). Низько кланяємося добродіям за довіру та підтримку.
*

Коли читати книгу?
*
Ви можете обіймати весь всесвіт книги, коли у шибки наполегливо тарабанить дощ. Тут буде завше затишно. Можете ховатися тут від снігової завії чи ловити сніжинки з Опанасом Шевчукевичем:
На сади, узгір’я,
На крутіж доріг,
Мов гусине пір’я,
Пада перший сніг.
Можете зустрічати теплі пахучі світанки, як це робить Анатолій Добрянський:
Пахне ранок сотами
Медяними, зрілими.
Небо пересотане
Проводами білими.
Магія Різдва, світло сонячного Великодня, затишок та традиції великої родини – коли б не взяликнигу до рук, для вас завше знайдеться історія.
*

Чого тут навчитеся?
*
Казки, новели, оповідання, вірші, скоромовки п’єси, чи то сміхотливі, а чи щемкі, – усі говорять до тебе: будь добрим!
Тут вчать великодушності та милосердя, терпимості й толерантності, розкривають старі, як всесвіт, істини, наставляють жити правдою і мудрістю й пам’ятати, хто ти є насправді.
Найменшим читачам Михайло Білогорка розкаже, що не лишень вони не люблять робити вранці зарядку, а Георгій Шевченко навчить фінансової грамоти.
Щоб достатньо грошей мати,
Вчився котик рахувати;
– Оце гривня, це вже дві,
Три тримаєм в голові.
Скільки ж разом? Певне, п’ять.
Ну, а де ж вони лежать?
Як той котик не старався,
З двома гривнями зостався.
За наївними на перший погляд повчаннями ховаються зовсім недитячі поради Олександри Приходько-Возняк:
Можеш – не можеш,
а треба змогти
в темряві добру
дорогу знайти…
Є тут і про далекі, наче зорі, мрії, і про пошуки щастя, яке насправді зовсім поруч. Тут окремий світ, де все, як у всіх, і зовсім по-іншому водночас. А ми з Віталієм Демченком
Так і живем: я, галчатко чубате
І наша Земля – у всесвітнім огромі.
*

Для кого книга?
*
Ви ще маєте сумніви? Для вас.

Читайте з насолодою, ваша Inna Kryvoruk!

«І у кожного зброя була за плечима»

«І у кожного зброя була за плечима»

Ти по-братерськи приятелюєш із чоловіком, у котрого на плечах погони ворога.
*
Ти зовсім юна і закохана в того, з яким плануєте побратися.
*
Ти, парубчак, покидаєш рідний дім через сварку з батьком.
*
Ти випускник вчительської семінарії і знаєш своє справжнє покликання. Проте ще одна Світова вирішує інакше.
*
Зовсім різні люди, здавалося б. І об’єднати їх можуть лише втрати: хтось у вирі підпільної боротьби загубить друга, з яким більше не стрінеться, хтось переживатиме смерть дружини, побратима-повстанця, а хтось зустрінеться із власною.
Так, цих героїв, їхніх коханих, рідних, сусідів і надто багато ворогів ви стрінете на сторінках книги Степана Лепеха (Степан Лепех) «І у кожного зброя була за плечима». Тут – динамічні короткі оповідки про довгі й куці життя багатьох людей. Тих, що люблять смачну їжу, розповідають цікаві історії, гучно сміються, кохаються, сваряться, витирають сльози, втрачають і неодмінно знаходять. Людей живих і справжніх: бо всі їхні історії цілком реальні – від імен до найдрібніших деталей.

Книга пахне справжністю.

Та поєднує їх не лише білизна паперу, на якому видрукувані їхні імена. Їх єднає боротьба. Для когось вона у влучно сказаному слові чи ж, навпаки, – у впертій мовчанці; для когось – у набраному вправними пальцями на друкарській машинці тексті або ж у цнотливо чистих листах; для когось у кулі, випущеній у власну скроню, а для когось у гранаті, кинутій у натовп ненависних гімнастерок. Але незмінно – «І у кожного зброя була за плечима».

Не здивуємо читача тим, що остання сторінка чи не кожної з історій – трагічна. Герої присвячують свою смерть простим речам: мати право на національну ідентифікацію у власній країні. Та попри, здавалося б, непереборний фаталізм, історії не мають гіркого присмаку. Вони живі, як говірка, якою послуговується автор. І смачні, як домашній хліб, що пахне затишком і омріяною свободою. Та, може, ми так легко читаємо їх, бо знаємо тепер, що боротьба була немарна? А як воно тоді – змагатися з системою, яка схиляє голови мільйонів, і не знати, що попереду ще майже пів століття борні за Незалежність?
Земне життя героїв переважно коротке. Зробімо вічною пам’ять про них.
Книга Степана Лепеха (Степан Лепех) «І у кожного зброя була за плечима» гармонійно вмістилася на книжкову полицю ВД «Букрек» (Видавничий Дім «Букрек»), доповнить і вашу.

Inna Kryvoruk, коректорка видання

Алла Ковтун «Сальдо великих грошей"

Алла Ковтун «Сальдо великих грошей.

Історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних»

Книга Алли Ковтун «Сальдо великих грошей: історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних», яка нещодавно побачила світ, – це історія про перший етап розвитку вітчизняної фінансово-банківської системи новітніх часів, це історія про перші зароблені мільйони, що, як відзначив один із героїв книги, «не діляться ні за допомогою калькулятора, ні за допомогою автомата Калашникова»…
Чому в Україні початку 90-х відбувалися саме такі зміни, а їх наслідки – значно гірші від очікувань? Тогочасні трансформації економіки та суспільства ще довго викликатимуть інтерес, як і дихотомія «гроші – влада». Неупереджений аналіз фінансово-банківської системи дозволяє відповісти на ці та багато інших питань, адже банки – саме ті структури, де зв’язок великих грошей та реальної влади найпомітніший.
Стисла розповідь про економічні здобутки та прорахунки тих часів вдало доповнена унікальними спогадами тих, хто брав участь у реальних змінах. Це робить книгу цінним ресурсом для конструктивних висновків та корисною для наступних поколінь: не тільки управлінців та банкірів, а й широкого кола читачів.

Ковтун Алла. Сальдо великих грошей: Історія фінансово-банківської системи України у спогадах причетних. К.–Чернівці: Букрек. 480 с. (Успіх і кар’єра)
ISBN 978-966-2082-22-13

Зелені чари

Зірка Мензатюк "Зелені чари"

Про що шепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси? Письменниця Зірка Мензатюк давно намагалася розгадати їхні таємниці: „вивчала" рослини лісу й лугу, дослухалась до народних переказів і легенд про відомі та незнані, поширені й дуже рідкісні рослини. „Зелені чари" саме про це - сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу.

У книзі розповідається про знані й маловідомі рослини України, пов’язані з ними легенди, повір’я, народні звичаї, про їхні чарівні й реальні властивості, про дива України – Долину нарцисів, заповідні тисові гаї та інші. Особливу увагу приділено релігійним легендам про рослини, а також пов’язаним з різними квітами цікавим бувальщинам з життя видатних українців.

Мензатюк З. З. Зелені чари : оповідання / Вид. друге, переробл. і доповн. - Чернівці : „Букрек", 2020. - 120 с. : іл.

ISBN 978-617-777-018-2

Презентація творчого доробку

12 березня 2020 року о 15:00 в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого (вул. Набережно-Хрещатицька, 1) відбудеться презентація Видавничого дому "Букрек", на якій представник видавництва Ігор Туржанський розкаже про наші книги, зокрема унікальне зібрання українських народних казок М. Зінчука, 10-томник О. Кобилянської, підручники та інші видання мовами нацмешин, звісно, про наших топових сучасних авторів (Зірка Мензатюк, О. Балабко, Тетяна Винник, Валентин Ткач, Галина Дацюк тощо). До речі, один з них - Олександр Балабко поспілкується з гостями заходу та розповість про свій творчий шлях і доробок особисто!
Анонс на сайті бібліотеки: https://nlu.org.ua/event.php?id=1430

Інтрига... звичайністю

Інтрига... звичайністю

Дзюба С. Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер : Роман-серіал. Бувальщини. – Чернівці: Букрек, 2020. – 464 с.

Свого часу від незабутнього Петра Сороки почув про письменника, який усі свої книги приурочує дружині. Оригінальність? Звісно! Адже і в історії світового красного письменства такого, здається, ще не було.  Однак водномить мене цікавить не факт, а якість (в художньому плані) друків. І треба сказати, що Сергій Дзюба з Чернігова (в ролі присвячувача виступив саме він) тут теж опиняється у виграшному становищі. Себто літерат вміє заворожити читальників неповторністю слова.

І жанровим розмаїттям. Зрештою, поміркуйте самі. Трилогія «Душа на обличчі» про кленового бога Кракатунчика уже вийшла накладом понад 200 тисяч примірників. І не тільки в Україні, а й у Канаді та Казахстані. Автор отримав за ці три пригодницькі романи кілька престижних відзнак.

Також багатьом запам’яталися романи-серіали Сергія Дзюби «Ловець снів», «Як я був агентом ЦРУ», «Тато у декретній відпустці», «Заєць, мавка і кулемет», «Потягуськи»; збірки віршів, пародій та пісень (на одну з них –  книжку ста пісень «Примчу на білому коні» я писав рецензію); публіцистики, літературної критики, епістолярії…

На сприймачів написаного позитивно вплинуло те, що письменник не заграє з ними, а недидактично говорить про проблеми сьогочасся. (Часто-густо це відбувається на контекстовому рівні, що особливо заворожує.)

І ось перед нами з’являється новий роман-серіал. Логічне продовження вже вибраного колись шляху? Можна так ствердити, бо підстави існують. Але є й різниця. Істотна. Якщо раніше йшлося про дитяче сприймання чи певні містичні елементи, то вже цього разу гостра страва з літеросплетінь має детективний присмак.

Як там не було б, а саме в цьому й полягає суть справи. Бо детективний жанр має свою специфіку. Якщо від сучасних трилогій та тетралогій читачі вимагають карколомності сюжетів і вигадливості письма, то до детективів ставлення дещо інше. Якщо заплутаність тексту і далі показує своє всесилля, то стилістичні вимоги різняться. В пошані залишається простість викладу думки, але не спрощеність. Щось таке можемо угледіти на взірцях текстів Жоржа Сіменона чи Агати Крісті.

Зверну увагу і на таке. Досі у творах подібного спрямування ми мали свідомий крен у бік зображення роботи правоохоронних органів. Саме це було характерним для деяких творів Миколи Ярмолюка, Віктора Тимчука, Володимира Радовського, Володимира Лиса… Однак в останнього детективність – лише одна зі складових твору. І над нею вивищується психологізм, що є дуже потрібним явищем для сучасної прози.

Деякі елементи детективної прози існують і в романах Василя Шкляра на сучасну тематику, що в суміші з ненав’язливістю осмислення нинішності творить вибухову суміш. Усе це по-своєму переплітається і в романі-серіалі Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева…». Втім, детективність сюжету все ж переважає. Так, зрештою, і має бути, бо впливає специфічність.


Ще один цікавий момент. Відомий письменник Василь Слапчук у передмові до книги наголосив, що її головний герой – людина нинішнього тисячоліття, яку не варто порівнювати з Шерлоком Холмсом та Еркюлем Пуаро. З цим неможливо не погодитися. Та водночас мовлю й таке. Обидва знані літературні герої отримали свою велику популярність через переклади. А український твір інтерпретацій ще немає. Тому й порівняння виглядає якось сміховинно. Поки що можемо лише балакати, що Віталій Самарцев сумлінно робить свою справу, як і його знамениті попередники. Лише з врахуванням віянь часу, у якому живе, та особливостей свого характеру. Хоча ці обставини – не примха українського автора. Якщо вглибитися в історії буднів Шерлока Холмса, то вони неодмінно «заграють».

Слід, напевно, наголосити і на наступному. Шерлок Холмс і Еркюль Пуаро – географічно прив’язані. Але ця місцеприв’язаність має в собі ген певної випадковості. Якби автори вказали якесь інше місце дії, то нічого не змінилося б. А «Справи детектива Самарцева…» мають тільки чернігівську реєстрацію. І жодну іншу. Численні згадки про старовинне місто Чернігів чітко вказують на це.

Однак відчуття реальності подій з’являється не лише тому. Мимоволі починаєш думати, що приватний детектив є цілком реальною особою через… журналіста, якого (збіг обставин?) теж звуть Сергієм, як і автора роману. Бо ситуації, завдяки яким вони зустрічаються, таки трапляються у реалі.

Мені, скажімо, найбільше заімпонувала гра у шахи в розділі роману «Сицилійський захист». Чи не тому, що сам благоговію від переставляння фігур? Звичайністю повіває і від мандрування на пляж Десни у «Операції «Шапокляк». А от від появи моторошного дідугана у «Вампірі» чи старого жебрака в «Помсті Мальвіни» з’являється відчуття якоїсь театральності. Ні, це не означає, що такого не могло бути. Ймовірність існує, й не збираюся її заперечувати. Просто кожен має свою оцінку ситуації. Але в цілому такі словесні реверанси мають право на життя, якщо несуть у собі логічність дії. Доцільність переважає суб’єктивність сприймання.

Наступне. Книгу завершують ще три детективні історії. Якщо виходити з того, що вони не стосуються детектива Самарцева – головного героя роману-серіалу, то вони є ніби зайвиною у тканині книги. Але з таким висновком не поспішав би. Через кілька моментів. Розплутувача неймовірних історій немає, однак його друг-журналіст діє… Та й написане подається так, як в уже згадуваному творі, – своєрідний натяк на життєвий і творчий реал?

А тепер від узагальнених вражень перейдемо до виражальної конкретики, хоча вона не всіма сприймається позитивно. І відштовхнуся від того, що так миле серцю окремих «маркувальників». Уже було мовлено про відсутність у книзі вигадливих словесних конструкцій. Принаймні вони – непомітні на тлі добротного літературного мовлення. Але метафори, порівняння, епітети – не чужі для письма талановитого сіверянина зі степовим корінням (добродій Сергій народився на Полтавщині, а мешкає в Чернігові).

Не гадкую, що яко літературний критик, взявся за промінець голослівності. Наприклад, запам’ятав такі метафори, як «мобілка залементувала», «впливла о моїх «апартаментів», «бадьоро щебетала на кухні». Метафорика зі слідами звичайності. І як добре, що цей ряд доповнюють порівняння. Оті, що зі сполучниками й ті, що без них. Побудують у книзі й літературні тропи з елементами обох підвидів. «… зашипіла, мов розгнівана кобра», «цей неначе дійсно з потойбіччя», «… синя панчоха» – така вправна танцівниця». У книзі почесне місце займають й епітети: «рука диявола», «смертельний візит», «пастка для жука»… Інтрига… звичайністю.

Ген зворохоблення читальницької уяви має пейзажність у детективних оповідках. «Тож я із задоволенням занурився у прохолодну воду й швидко поплив за течією, дратуючи рибалок, котрі, як і детективи, обожнюють тишу». «За вікном панували непривітна пітьма й надокучлива тиша». «Вранці перший сніг таки випав, проте одразу ж розтанув». (Чогось надзвичайного у цьому живописанні словами не існує. Але… хочеться частіше уздрівати такі вдатності, хоч водночас розумію їх вторинність у детективності. Та вони – вкрай необхідні для показу творчого індивідуалізму автора, як і метафори, порівняння та епітети).

… А своєрідним трикрап’ям у розмислах про нову книгу письменника вважаю наступну сентенцію. Особливістю друку є доречна діалогічність. І, напевно, було б добре, якби вона, разом із моментами, про які вже йшлося, спонукала до появи кінематографічного варіанту роману-серіалу.

Ігор Фарина,

письменник, літературний критик,

м. Шумськ на Тернопільщині