Літературознавці порівнювали йо­го новели зі стефаниківськими, а описи природи – з Довженком. Хтось казав, що він пише, немов малює картину, а хтось – наче співає пісню. І все це було правдою. Правдою були і ті високі оцінки, які давали його колеги: Мирослав Лазарук, Тамара Севернюк, Василь Васкан, Георгій Шевченко, Микола Рачук, Василь Мельник. А доктор філологічних наук Богдан Мельничук дав широку розгорнуту наукову оцінку різножанровій праці новеліста, драматурга і публіциста Івана Нагірняка. Були на зустрічі й одні з перших читачів найважчого періоду життя письменника – лікарі-онкологи Володимир Бабин, Віктор Тащук, Людмила Пахолко, Іван Городинський.

«Поклав останню крапку в рукописі, і душу огорнув смуток. Так буває, коли кажеш «До побачення» друзям, не відаючи, коли ще з ними зустрінешся. Не один місяць, прошкуючи зі своїми героями стежками їхніх планет, і зблизилися, і зріднилися. Зустрів цікавих, талановитих, щирих людей, спілкування з якими приносило радість і задоволення. Усвідомлюючи велич і могутність ДніпроГЕСу і Дністровської ГАЕС, «Турбоатома» й «Електроважмашу», багатьох інших гігантів української промисловості й науки, втішався, горнувся до милої України і молив Бога, аби її нелегка доля колись-таки розквітла в щасливому пориві.

– Розумію – всі оті об'єкти, вся ота енергетика були б мертвими, якби не енергія сердець тисяч людей, їх знання, вміння, професіоналізм, працелюбство. Саме через їхні долі, їхні будні й свята спробував змалювати історію та сьогодення гідро­енергетики України, – каже Іван Семенович Нагірняк у «Слові від автора», що відкриває «Енергію».

А далі –подорож у непрості долі енергетиків. Близько ста  високохудожніх нарисів увійшло в книгу. До кожної розповіді – свій ключик, щоб відкрити непросту скриньку, що зветься душею.

«Від імені всіх членів асоціації щиро дякую члену Національної спілки письменників України Іванові Нагірняку за працю, вкладену в книгу. Для того, щоб вона побачила світ, Іванові Семеновичу довелося кілька разів об'їхати всю Україну. Йому доводилося постійно змінювати не один вид транспорту і навіть ночувати серед снігів суворої зими 2010 року. Але все змінюється, труднощі забуваються, а книги живуть вічно, як і справи людські», – написав про автора книги «Енергія»  виконавчий директор Асоціації «Укргідроенерго» Олександр Карамушка.

Книга «Енергія» присвячена 80-річному ювілею унікальної людини – Героя України, президента Всеукраїнської Асоціації «Укргідроенерго», голови правління ВАТ «Укр­гідроенерго» Семена Ізрайлевича Поташника.

– Ми вирішили приурочити літературну зустріч у нашому краєзнавчому клубі «Ми буковинці» до виходу нової книги Івана Нагірняка, але не обминути й тих, які вийшли раніше, – розповідала заступник директора Чернівецької обласної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка Ольга Гроза. – З'ясувалось, що багато книг Івана Семеновича вже є раритетами. І лише в нашій бібліотеці можна їх знайти.

– Коли наші працівники готували зустріч письменника з читачами, то з'ясували, що бібліографія Івана Нагірняка дуже багата. Ось бачите – два стенди матеріалів, це не межа, – показувала директор бібліотеки, заслужений працівник культури України Антоніна Іваницька.

Всі, хто прийшов на зустріч з письменником з великої літери Іваном Нагірняком, підкреслювали, що держава вже давно заборгувала йому не одне високе звання чи нагороду. Може, очільники краю прислухаються до цієї думки і до поетичного заклику «Люби мене, допоки я ще тут...».

Дарина Туз