Чотири дні вирувало у старовинному місті неймовірне дійство –
                    16 Міжнародний форум видавців
Завжди гамірний, метушливий Львів і цього разу зустрічав нас погожою дниною, легкою позолотою падолисту і якимись збудженими перехожими. В невеличкому парку, що сусідує з вулицею Миколи Коперника, палацом Потоцьких та картинною галереєю, вранішні відвідувачі вже смакували кавою. Долучився до них і я, присівши за невеличкий столик з рекламою львівського пива «1715». Ще тугий, підфарбований лагідним вереснем, лист впав мені на руку, а згори, як на замовлення, зірвався шоколадний плід каштану. Лунко гупнув об столик, ледь не розливши каву, і покотився поміж люди. Містом Лева ступає осінь...
Вже о десятій ранку в головному виставковому приміщенні (три поверхи) ніде яблуку впасти. Представники видавництв ще доносять пакунки з книгами, розгортають свої стенди, а відвідувачі з усіх дверей, як рукавичку, наповнюють зали – починається наймасовіше в Україні спілкування читачів з книговидавцями.

– З радістю і нетерпінням чекаю цього форуму, – не приховує своїх почуттів заступник директора київського видавництва «Юрінком Інтер» Надія Варюта. – Це найприємніша, найяскравіша для нас подія. Такої читацької публіки, як у Львові, ви ніде й ніколи не побачите, ні в Києві, ні в Харкові, ні в Одесі. Радію за тутешніх студентів. Вони на рівень вище від столичних. Не просто купують, що трапиться до рук, а чітко знають, що їм потрібно. І взагалі, львів’яни – це неймовірна, ґонорова читаюча республіка. Вони поважають книгу, шанують друковане слово, добре обізнані у виданнях і видавництвах. Вони – найліпші, найбажаніші наші друзі. І ми їх щиро любимо.Ось чому традиційно в середині вересня поспішають до Львова книговидавці з усієї України і з багатьох зарубіжних держав. Нині, на 16 Міжнародному форумі свої книги представили більше 300 видавництв, акредитовано 230 журналістів і 150 національних, регіональних та місцевих ЗМІ. До древнього міста Лева завітало понад 200 українських письменників, а також літератори з 21 країни світу. Широко представлені книги з Польщі, Росії, Прибалтійських країн, німецькі та англомовні видання.Почесний гість форуму – норвезький письменник і філософ Юстейн Ґордер, автор відомого у світі роману «Світ Софії», виданого 53 мовами, зокрема і в Україні. Його книга «Помаранчева дівчинка» стала літнім бестселером 2007 року. Львівське видавництво «Літопис» до його приїзду підготувало особливий подарунок – українське видання нової книги письменника «Замок у Піренеях».У четвер, 10 вересня 16 Міжнародний форум видавців урочисто відвідали Президент України Віктор Ющенко, директор Департаменту видавничої справи та преси Держтелерадіо України Валентина Бабилюлько та міністр культури і туризму України Василь Вовкун.Пан Василь тривалий час проживав на Буковині, працюючи актором Чернівецького муздрамтеатру імені Ольги Кобилянської. Він охоче відвідав ярмарковий стенд «Букреку», придбав для власної колекції подарунковий альбом – енциклопедію козацького життя «З Української старовини» та побажав видавництву довголіття й вагомих успіхів на ниві книгодруку.Власне, урочисті події, гучні презентації переслідували відвідувачів форуму щодня по кілька разів. Зустрічі з іноземними гостями, відомими письменниками і просто знаними людьми в Україні розпорошували увагу присутніх, однак вони мужньо поборювали зовнішні емоції і таки пробивалися до стендів, щоби зустрітися з її величністю книгою. Серед масованого різноголосся оголошень по радіо, з проходів та видавничих викладок чітко вловлювався чернівецький голос. На «п’ятачку» львівської літературної агенції «Піраміда» відбувалася автограф-сесія нашої землячки лауреата Шевченківської премії Марії Матіос. За її новою книгою «Чотири пори життя» вишикувалася така черга, ніби за хлібом у гастрономі. В інших видавництвах презентували свої твори колишні чернівчани Галина Тарасюк, Василь Фольварочний та Сергій Пантюк. У харківському «Фоліо» книгу про Миколу Вінграновського представляв письменник, директор Чернівецького музею Володимира Івасюка Мирослав Лазарук.До цього звучання літературного слова з Буковини потужно вливалися презентації нових книг Видавничого дому «Букрек»: п’ятитомника Віталія Колодія «Диспут», «Ангел на камені», «З вогню і квітів», «Зоря над прірвою», «Перо в облозі часу»; наукової розвідки Дмитра і Наталії Миронюк «Симон Петлюра – редактор, журналіст, публіцист»; оповідань для дітей Зірки Мензатюк «Катрусині скарби»; серії з 12 тематичних видань «Пізнаю Україну»; щойно видрукуваних книг Світлани Біленкової «Архітектура Чернівців ХІХ – першої половини ХХ століття» та Сергія Коваля «Пірат пера»; навчальних посібників мовами національних громад – румунською, угорською, польською, гагаузькою і кримськотатарською.Велику зацікавленість відвідувачів форуму викликали народні казки Гуцульщини та Закарпаття, представлені збирачем, упорядником і літературним редактором Миколою Зінчуком. Під час презентації Микола Антонович подовгу бесідував з бажаючими придбати книгу, розповідав про свій творчий задум – видати 40 томів казок з усіх областей України, аби вони стали народним надбанням і увійшли до всесвітнього каталогу пам’яток культури «Юнеско», дарував читачам автографи на згадку.Мар’ян Лазарук – початкуючий чернівецький поет, приємна молода людина, закінчив аспірантуру і готується стати вченим. Однак його неординарне поетичне слово вже добре знають в Україні, про нього схвально відгукуються критики і маститі літератори. Свою другу майстерно видану книжку «Черн: зухвалі візії» автор презентував молодим письменникам Львова і в суботу – на стенді Видавничого дому «Букрек», куди завітали рідна сестра Володимира Івасюка Галина з чоловіком. Старші та юні шанувальники поезії довірливо, з цікавістю слухали літератора нової генерації, охоче купували книги з його автографами.І, звичайно, детальніше хочеться розповісти про наш найголовніший доробок – енциклопедію козацького життя «З української старовини». Ця книга написана на початку минулого століття відомим українським істориком Дмитром Яворницьким. Важко переоцінити її значення для справжніх патріотів України, її славної героїчної історії. Упорядник, автор передмови Петро Житар – донедавна військова людина, але по-справжньому любить, вболіває за долю України. Спільно з редакторським колективом він намагався зробити оновлене видання цікавим, доступним для читача. В ньому максимально збережено першооснову, оформлення, текст, перекладений українською мовою, та ілюстрації. Додано нові копії, фрагменти картин, підготовлені видатними митцями минулої та сучасної доби.Упорядник з хвилюванням і приємною тривогою представляв гарно видану, тиснену золотом книгу-альбом, яка і за розміром, і вагою, не говорячи про зміст, є унікальною. Однак перестороги були зайвими – для неї знайшовся вдумливий, свідомий український читач. Книгу купували без поспіху, але з переконливими намірами, як щось дороге, близьке серцю. По очах Петра Івановича і вдячних читачів ми бачили: видання є бажаним, воно стане настільною книгою, дороговказом у житті кожного, хто його придбав. 
В неділю зранку львів’яни зазвичай поспішають до церкви, однак під обід люд почав прибувати і на книжкових стендах закипіла робота. Відвідувачі шукали потрібне видання, намагалися віднайти кимось куплену чи пораджену книгу, словом, намагалися встигнути на останній потяг.– Уявляєте, у нас майже все розібрали, – розводив руками заступник директора з реалізації київського видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Андрій Долгов. – Ми привезли книги за минулорічними розрахунками – не вистачило. В день проходить більше 50 тисяч відвідувачів. Усе змітають. І це мене радує: люди читають, шанують книгу. Що ще треба для книговидавця?Надто стриманішим щодо оцінок виявився завідувач редакційно-видавничого відділу Української академії друкарства Олег Василишин. На його переконання, цьогорічний форум пройшов на нижчому рівні, ніж минулі. На телебаченні та в газетах Львова було замало реклами, та й організація ярмарку потребує вдосконалення.– А як оцінюєте рівень поліграфії запропонованих видань, спеціалісти бачать більше, ніж пересічний читач? – запитую.– Ми помічаємо, як щороку зростає якість поліграфічного виконання. Однак зауважу, стають ліпшими обкладинки, кольорові вставки у книгах. А в текстах – неймовірний рейвах: безглузді переноси слів, загнані й висячі рядки. Текст розріджений, набраний шрифтом різного розміру. Хибує, дуже хибує технічна редакція. Складається враження, що в окремих видавництвах вона взагалі відсутня. Люди не дотримуються визначених стандартів, не вивчають технічну справу – і ніхто цим не переймається. А звідси – несмак, непрофесійність і звичайна профанація. З цим треба щось робити на рівні фахових навчальних закладів, Держкомітету телебачення і радіомовлення України, у самих видавництвах.На підтвердження цієї думки в анкеті, розповсюдженій студентами академії, я знайшов кілька запитань стосовно навчання працівників технічному редагуванню. А й справді, коли і куди востаннє директор видавництва відряджав своїх підлеглих на навчання чи перепідготовку з цієї важливої справи? Відповідь – з трьома знаками запитання.І все ж 16 Міжнародний форум видавців, що проходив у Львові 10–13 вересня, на переконання переважної більшості учасників видався успішним. Було що побачити, почути, гарно торгувалося, і враження від львів’ян та їхнього старовинного міста найліпші. ... Вже при виході з палацу Потоцьких мою увагу привернув доволі молодий митець, що грав на саксафоні для перехожих. Замовив і я нашу буковинську «Марічку» на вірші Михайла Ткача. Знайома мелодія заполонила душу, повіяло Буковиною, отим «берегом», де сховалися в зелених пагорбах рідні Чернівці. Пора, вже пора додому.До зустрічі, Львове, у наступному році! 
Олександр Максимець